Розділ 4

— Знайомся це Олексій — Представив тренер хлопця перед Софією.                                                    — Хах... Я його знаю, він мій однокласник — Невпевнено відповіла темноволоса і посміхнулася, показавши свої брекети.                    — Ооо, то це класно. Вже маєш підтримку, опору й можливо навіть партнерку в новому колективі — Порадів за Льошу тренер.                                   Реакція Софії хлопцю здалася доволі забавною та милою. Вона явно не очікувала його побачити тут, так само, як і він її. Дівчина, ніяк не могла відійти від шоку. Як так? Що робить Олексій у них? Хлопець був теж шокований. Вони хвилин п'ять дивилися на один одного, мов укопані, не відриваючи погляду.                                                      — Ну, що ж. Можемо починати — Відволікнув їх тренер.                                                                              Усі стежили за тренером і повторювали за ним. Олексій стежив за ним і за Софією. На танцях вона була зовсім не схожа на себе. Приваблива, жіночна, спритна й упевнена в собі дівчина. Хлопець був вражений. В школі вона була зовсім не така. Софія відчула погляд Льоші на собі й повернула голову в його бік.Хлопець захоплено посміхнувся. Дівчина засоромившись, відвернулась від нього.                                                  — І раз, два, три чотири! Гоп! Оберт вправо! Поворот! — Повторював тренер — Софіє, поворот вправо ане вліво!                                                             — Ой, збилася! Пробачте будь ласка — Почервонівши перепросила Софія і заховала своє пряме темне волосся за вухо.                                     — Все нормально, з ким не буває — Спокійно відповів тренер — Давайте ще раз.                              " Вона така забавна й мила" — Подумав Олексій і тихо засміявся. Усі, як ні в чо— Знайомся це Олексій — Представив тренер хлопця перед Софією.                            — Хах... Я його знаю, він мій однокласник — Невпевнено відповіла темноволоса і посміхнулася, показавши свої брекети.               — Ооо, то це класно. Вже маєш підтримку, опору й можливо навіть партнерку в новому колективі — Порадів за Льошу тренер.                      Реакція Софії хлопцю здалася доволі забавною та милою. Вона явно не очікувала його побачити тут, так само, як і він її. Дівчина, ніяк не могла відійти від шоку. Як так? Що робить Олексій у них? Хлопець був теж шокований. Вони хвилин п'ять дивилися на один одного, мов укопані, не відриваючи погляду.                                        — Ну, що ж. Можемо починати — Відволікнув їх тренер.                                          Усі стежили за тренером і повторювали за ним. Олексій стежив за ним і за Софією. На танцях вона була зовсім не схожа на себе. Приваблива, жіночна, спритна й упевнена в собі дівчина. Хлопець був вражений. В школі вона була зовсім не така. Софія відчула погляд Льоші на собі й повернула голову в його бік.Хлопець захоплено посміхнувся. Дівчина засоромившись, відвернулась від нього.                    — І раз, два, три чотири! Гоп! Оберт вправо! Поворот! — Повторював тренер — Софіє, поворот вправо ане вліво!                                                             — Ой, збилася! Пробачте будь ласка — Почервонівши перепросила Софія і заховала своє пряме темне волосся за вухо.                                                                                     — Все нормально, з ким не буває — Спокійно відповів тренер — Давайте ще раз.                      "Вона така мила та смішна" — Подумав Олексій і тихо засміявся.                                                             Усі, як ні в чому не бувало почали заново. В новенького все виходило легко. Він відчував тілом ритм і отримував від цього задоволення. Проте рухи ставали дедалі складнішими і Олексій не впорювався. В усіх усе виходило добре, а він був немов дерев'яний. Спочатку тренер його попросив постаратися, потім він його нагнув, потім він спробував нагнутися сам і в результаті полетів строчма. Усім було смішно стежити за тим, як хлопець намагався повторювати рухи, в тому числі й Софії. Олексію було не зручно перед нею, а вона продовжувала з нього сміятися.                                                                             — А можна я допоможу Льоші, будь ласка? — Запитала вона раптом у тренера.                                                                                 — Так, звичайно — Дозволив він їй.                                                                                  Софія підійшла до хлопця й стала йому допомогати. Дівчині це вдавалося краще тренера. Завдяки їй Олексій зміг ідеально виконати рухи. Всі були вражені. Перший день на танцях у хлопця видався чудовим.                                                              — Дякую тобі, якби не ти в мене нічого б не вийшло — Дякував Софії Льоша біля зали після закінчення.                                                                         — Та пусте. Ти просто до цього здібний, в тебе й так все вийде — Махнула рукою темноволоса.                                                                     — Та ні, я так не вважаю. До цього я ніколи не займався танцями. На те, щоб навчитися так танцювати, мені б довелося витратити багато часу — Став заперечувати хлопець.                           — Ти...Так думаєш?                                                           — Ще б пак. З тебе вийшов би чудовий тренер.           — Дякую, приємно — Опустила голову Софія, засоромившись.                                                    Олексію було дуже мило бачити, як вона намагається заховати свої червоні мов помідор щоки за своїм довгим волоссям. Дивитися на те, як дівчина соромиться стало для хлопця улюбленим. Софія з Льошею розбіглися по своїх роздягальнях. Хлопець був задоволений першим днем на танцях. Йому дуже сподобалося рухатися під свою улюблену пісню і бути разом з Софією. Шкода, що заняття тривають лише годину. Він би хотів залишитись іще. Вийшовши з роздягальні, Олексій знову зустрів Софію.                                       — Що ти? Додому? — Запитав він.                                — Так — Відповіла темноволоса й посміхнулася.   — Я теж. Може підемо разом? — Раптом запропонував він дівчині.                                              — Я не проти — Погодилась Софія, показавши хлопцю милу посмішку з брекетами.              Друзям було вдвох весело. Вони цілу дорогу розмовляли та сміялись на все горло. Люди, що проходили повз дивилися на них, як на божевільних, але їм було все рівно. І ось вони дійшли до під'їзду Софії.                                                — Ну все. Дякую, що провів — Почала темноволоса.                                                                    — Та пусте. Був дуже радий —продовжив Олексій — До завтра.                                                            Хлопець мило посміхнувся дівчині й став іти собі далі. Софія п'ять секунд простояла в ступорі, стежучи за ним.                                                                 — До зав...— Хотіла гукнути вона йому вслід, але спіткнулася через камінь.                                    Олексій лише повернувся і тихенько засміявся, прикривши рукою рот. Дівчині стало дуже незручно й вона швидко пробігла додому. Настрій в обох був просто пречудовий. Хлопцю цей день запам'ятається надовго.                                               — Я вже вдома! — Радісно Вигукнула Софія.             — Ми бачимо — Виглянула мама з кухні.                     — Ой, а що це? В нашої Софійки нарешті з'явився хороший настрій? — Запитав задоволено тато.         Дівчина нічого не відповівши, просто весело засміялася. Тато з мамою зрозуміли, що в доньки, щось відбулося радісне. Але, що? Софія переодягалася і потім пішла вечеряти.                       — І, що ж в тебе таке відбулося, що ти така весела? — З цікавістю стали її розпитувати мама з татом.    Софія сіла за вечерею і задоволено стала розповідати їм сьогоднішню історію.Весело проведений час відбив хвилюючі думки про Данила. Але, коли дівчина сіла за домашнє завдання, одразу пригадала про школу й про хлопця. Вона цілу ніч не спала з думками про те, що він завтра їй скаже. Вранці Софії дуже хотілося спати. Вона ледве встала з ліжка і їй дуже боліла голова. На кухні вона зустріла маму з чудовим настроєм.                                                                            — Доброго ранку, доню. Сьогодні на сніданок твої улюблені оладки з джемом.                                         — Ага, дякую — Мляво відповіла їй Софія.                 — Все добре? — Схвильовано запитала мама.           — Так, все добре — Відповіла дівчина і глибоко позіхнула.                                                                           — Ти, що не спала?                                                           — Та, щось не хотілося.                                            Маму це дуже здивувало. В Софії точно, щось сталося, тільки вона нічого не хоче казати. Дівчина подякувала мамі за сніданок і навіть не попрощавшись, мовчки пішла. В школі її цілу тримтячу від хвилювань зустріла Карина. Разом вони пішли шукати Даню. Він був на коридорі з хлопцями.                                                                           — Ти готова? — Запитала Софію подруга.                   — Так — Глибоко видихнула темноволоса.             Софія невпевнено попрямувала в бік хлопців. Вони між собою, щось голосно говорили та сміялися. Побачивши, її вони одразу промовчали і їхні погляди стали серйозними. Серед них на підвіконні зі здивованим обличчям сидів Данило. Софія схвильовано дивилася на нього, очікуючи відповіді.                                                                            — Ти, щось хотіла? — Нічого не розумів він.             — Ти... Мені подобаєшся.