Прокляття королеви

За трьома полями та двома ріками, у підніжжі високої гори, було собі одне королівство. І правила у нім одна королева, яка мала вона двох синів.

День за днем, рік за роком принци зростали, королівство старішало, а королева залишилася як завжди молодою та вродливою. От настала черга старшому сину зайняти трон і правити королівством. Згодом він одружився і все ніби було в них добре, та на жаль, молода королева загинула. Потім принц одружився вдруге, і таж доля спіткала нову королеву. Третя наречена замислилася, чи варто виходити заміж за юного короля, адже всі його дружини вмирають? Та все ж таки спокуса корони взяла перевагу, ще й до того ж вагітною була, тож вибір був невеликий. Вони одружилися й королева народила королю донечку й при родах загинула. По всьому королівству розійшлися чутки про прокляття жіночого роду королів. От і підріс молодший син. Настала і його черга шукати собі наречену. Та біда була у тім, що ніхто не хотів вмирати, адже кожна дружина короля вмирала і це насторожило усіх панянок в королівстві. Засмутився молодший син. Брата спіткала лиха доля, невже і його чекає така сума доля.

От вирішив він піти до старої відьми, яка жила у химерному лісі, щоби дізнатися про прокляття, яке спіткало його родину. Прийшов він до неї, та й питає:

- Скажи мені, відьмо, що за прокляття спіткало мій рід?

А та йому у відповідь:

- Колись давно, королева народила доньку, після чого вона дуже захворіла й могла загинути. Король не міг змиритися з думкою, що може залишитися без коханої, тому він звернувся до мене за допомогою. Після цього, поки чоловічий рід носитиме корону, увесь жіночий рід вашої родини гинутиме, віддаючи свої роки королеві.

- А як же зруйнувати це прокляття? – запитав юний принц

- Вам потрібно відмовитися від престолу, й віддати корону мені! — відповіла відьма. — Лише тоді, коли ви станете звичайними людьми, прокляття перестане діяти. Королева доживатиме те, що їй залишилося, а ви спокійно житимете далі зі своїми коханими!

Вислухав її юнак, та й відправився до старшого брата, щоб розповісти йому про прокляття. Король вислухав молодшого брата й дуже розлютився. Не ставши чекати ранку, він одразу пішов до матері, щоб поговорити з нею та дізнатися більше про її минуле.

Пустивши сльозу, королева розповіла синам про своє минуле й про те, як вона, разом з королем, вирішили погодитися на цей вчинок.

- Коли народжувалися сини, то ваш батько радів, але не міг він змиритися з думкою, що віддав життя рідної доньки, щоб врятувати мене. Його туга, його ж й погубила. Та все це в минулому і не потрібно відмовлятися від корони заради жінки, це безглуздо – мовила королева.

- Безглуздо? – вигукнув старший син. – В мене маленька донечка, яка повинна віддати своє життя, щоб ти жила вічно!

Наступного ранку, розлючений король, видав указ про відмову від трону й про те, що володарем королівства стане відьма. Зібрав він свої речі й разом із братом та донлечкою відправилися до селища й почали жити як звичайні селяни. Стара королева не хотіла лишати свого королівство, і через її погрози, відьма відправила її в темницю.

І почали брати нове життя. Жили собі, тяжко працюючи й навіть не згадували про минулі часи. Та не простий люд живе на землі й дуже часто хизувався з братів, мовляючи, що «селянином бути, це корону на голові носити». Та хлопці не звертали уваги на всі образи.

Минав час й жити ставало дедалі тяжче, не лише братам, а й всьому королівству. Нова королева стала молодою та сильною, забираючи життєві сили у молодих дівчат. Так у всьому королівстві посіявся страх. Селяни не стали чекати й відправилися до хлопців з проханням повернути собі корону й звергнути королеву з трону. Та хлопці відмовилися, адже прокляття могло знову спіткати їх. Та хтось із селян мовив, що донька підросте й настане і її час задовольняти відьму.

Задумалися браття й стали думати як повернути собі королівство, та так, щоб і прокляття зректися. Ніч не спали, все гадали, а наступного дня, старший брат, пішов до королеви-відьми, та й мовив:

- Ваша врода осліпила мене. Зі страшної гусені, ви перетворилися на прекрасного метелика й стали найчарівнішою королевою у нашому королівстві. Я хочу запропонувати вам руку та серце. Разом ми підкоримо увесь світ.

Замислилась відьма, адже юнак був сильний і розумний, до того ж знає як керувати королівством. Тож одразу й погодилися. Так він одружився зі старою відьмою й знову став королем. А через деякий час відьма дуже сильно захворіла. Прийшов король до неї, та й каже:

- Ну що, сама ж і потрапила до свого болота.

Відьма не зрозумілим поглядом дивилася на нього, а він їй пояснив, що ставши звичайними людьми, прокляття припинилося, та коли він знову одягнув корону, прокляття відродилося і тепер усі сили відьми перейдуть до його матері, яка сиділа у темниці.

Через декілька днів відьма загинула. Але щоб не спіткала ця доля і його донечку, король знову видав указ й вдруге відмовився від корони, віддавши її своїй матері.

Так юнак врятував все королівство від біди й разом зі своїм молодшим братом, став звичайним селянином. А королева… а королева правила одна королівством. Без родини та без старості, адже вже дуже багато життів перейшло в її руки.