Срібна Леді

Давним-давно, було собі одне королівство. І мало воно неперевершений замок навколо якого був найпрекрасніший сад-лабіринт. І чого там тільки не було: різноманітні квіти та рослини, тварини та птахи, ставки та водоспад. Неповторний ландшафтний дизайн, завдяки якому сад цвів практично цілий рік. Та найдивовижнішими, були срібні статуї, які могутній король збирав по всьому світі.

І був у цьому королівстві молодий принц — Святослав. Ще з дитинства, він любив грати у саду. Блукав лабіринтами, вивчаючи кожну стежинку, кожен кущик, кожен закуток. Тож знав його як свої п'ять пальців. Бува присяде під якоюсь статуєю, та й милується чарівним пташиним співом. Та одного разу, його так сильно зачарувала мелодія однієї пташки, що він і заснув. А коли прокинувся, то на дворі була темна ніч.

Підійнявся Святослав, та й зібрався повертатися до замку, коли дивиться, а по саду прекрасна дівчина гуляє. Підкрався принц ближче, та й підглядає із-за кущів. А дівчина аж сяє. Кружляє навколо квітів наспівуючи чарівну пісню. Позбігалися до неї маленькі звірі, позліталися пташки й милуються її божественним голосом. Не втримався принц, дуже вона йому сподобалася. От і вирішив підійти та й познайомитися. Вийшов він зі своєї хованки, та й каже:

- Я тебе раніше тут не бачив. Звідки ти, красуня?

Звірі поховалися хто куди, а дівчина злякалася, побачивши принца.

- Не бійся! — продовжив він — Я принц Святослав. А тебе як звати?

- Лейла! — відповіла дівчина.

- Гарне ім'я. Звідки ти? Й чому гуляєш в саду, одна, по серед ночі? Чи не страшно тобі! — запитав юнак.

- А ні трішки! — відповіла дівчина й кудись зникла поміж дерев.

- В хованки граєшся! — мовив принц й почав її шукати.

Ціну ніч вони блукали квітучим лабіринтом, то знаходячи один одного, то втрачаючи. Святослав вже й не пам'ятав, коли востаннє був настільки щасливим. Та коли настав ранок, і перші промені сонця торкнулися землі, дівчина зникла. Принц намагався її знайти, але так і не відшукав.

Йому так сильно сподобалася незнайомка, що він одразу ж побіг до батька й розповів йому свою нічну пригоду. Та король відповів, що це, скоріш за все, наснилося йому, адже у їхньому королівстві немає жінок з таким іменем.

Засмутився принц. А й справді, таке диво може статися лише уві сні. Впродовж декількох днів, Святослав приходив до саду, в надії, що знову зустріне дівчину, або ж знайде хоча б якусь зачіпку, яка доведе її існування. Та пошуки були марними. Присів він під однією статуєю, та й почав розповідати їй про Лейлу. Про її очі, які блищали немов зірки у нічному небі. Про темне волосся й про чарівний голос. А також, про те, як закохався в неї з першого погляду. Святослав вже і сам майже повірив в те, що це все йому наснилося. Заплющив очі, та й заснув. Коли чує...

- Святославе, прокидайся. Тобі вже час провертатися до замку!

Розплющив він очі, дивиться, а над ним стоїть дівчина, яку він шукав.

- Я, мабуть, знову сплю. — мовив Святослав

- Ні, Святославе, це не сон, — відповіла дівчина. — Тобі вже час іти!

Принц нічого не розумів. Лейла була дуже налякана. В її очах він побачив страх. Та ще більше його здивувало те, що статуя, біля якої він заснув, кудись зникла.

- Ти можеш мені розповісти, що тут коїться? - запитав принц.

І дівчина розповіла йому, що колись давно, вона жила у прекрасному королівстві. Та якось, на їхні землі прийшли ворожі війська, які все знищували на своєму шляху. Поселення спалювали, а людей вбивали. Король та королева, щоб урятувати життя своєї доньки, перетворили її на срібну статую, яку згодом, варвари, забрали як трофей. Минав час, і Лейла опинилася у їхньому саду. Тепер вона кожного дня, о півночі перетворюється на дівчину, а з першими променями сонця, знову набуває вигляду статуї. У цій подобі дівчина буде до тих пір, поки не проллється ворожа кров у її ногах. Кров того, хто безжалісно вбив її родину.

Святослав був розгублений і не знав що йому робити. Він дуже покохав дівчину, але для того, щоб вони були разом, йому потрібно придумати, як з неї зняти закляття.

Принц кожної ночі приходив до саду, щоби побачити Лейлу. Їхнє кохання було взаємним і здавалося, що ніщо не зможе його зруйнувати. Та одного дня до королівства прийшла війна. Ворожі сили напали на замок і майже його захопили. Молодий принц, захищаючи свої володіння, отримав тяжке поранення. Стікаючи кров'ю, з останніх сил, він доповз до статуї коханої, щоби попрощатися з нею. У той час, Лейла перетворювалася на людину. Плачучи, вона благала його не вмирати, та на її руках, серце Святослава зробило свій останній удар й зупинилося.

Згодом напад відбили. Король зазнав великих втрат, та всі вони не зрівняються із втратою рідної людини. Ось так доля відплатила королю за його не добрі вчинки, забравши його найдорожчий скарб. А Лейла... а Лейла більш ніколи не перетворювалася на статую.