Білка, яка всюди спізнювалась (clean)

Якось прокинулася одна маненька руденька білочка та й швиденько побігла до галявини на якій планувала зранку назбирати маненьких грибів. Прибігла вона до тієї галявини, а від грибів лише самі ніжки лишилися. Бо ж не встигла вона. Бо ж трішки проспала.

Коли усі інші білочки прокинулися раненько, маленька руденька білочка міцно спала. Бо ж дуже пізно лягла відпочивати. А все через те, що допізна намагалася горіхів назбирати. Бігала-плигала з гілки на гілку, а жодного горіха так і не знайшла. Бо ж не встигла за своїми сестрами та братами. Бо ж затрималася на старому дубі. Бо ж коли прийшла до дуба, щоб назбирати жолудів, то жодного жолудя так і не знайшла. Бо ж її сестри та брати всі жолуді зібрали.

І так кожного дня, зранку й до ночі, маненька руденька білочка нікуди не встигала, бо ж одного разу їй довелося запізнитися. А все через те, що вона півночі милувалася красою місяця та сяйвом зірок. А тому й проспала. Саме з тієї ночі, маненька руденька білочка всюди спізнювалась.

Так і цього ранку вона знову спізнилася. Присіла на галявині та й плаче. Коли прилетів до неї старий шпак, та й запитує:

– А чого це ти плачеш?

– Бо я знову спізнилася. Не встигла за своїми братами та сестрами ані на галявину, ані на щось інше.

Хвильку подумав шпак та й мовив.

– То не біжи за всіма. Коли всі йдуть по гриби, ти йди за яблуками. А коли усі біжать до горіхів, ти біжи до дуба. Сама все не забереш, тож і тобі вистачить, і іншим лишиться.

Послухала поради шпака маненька руденька білочка і наступного ранку так і зробила. І хоч вона знову проспала і пішла збирати врожай останньою, білочка не спізнилась, бо ж йшла своїм шляхом. А ще, вона щоночі милувалася красою місяця та сяйвом зірок і мріяла.