У родині знаменитих художників, на світ з'явився синочок Дмитро. І от він ріс до тих пір, аж поки не визнав, що також хоче малювати картини. Тож, взяв Дмитро чистого аркуша, пензлик та фарби й взявся до праці. Але в процесі зрозумів, що має лише три кольори: червоний, жовтий та синій. Звісно ж, він засмутився. Але згадавши про поради батьків, він продовжив працювати.
Дмитро добре знав, що червоний та жовтий у поєднанні дають помаранчевий колір. Тому він обережно змішав ці два кольори та намалював коло.
— Це буде колесо! — мовив Дмитро.
О так, хоч воно було не зовсім рівним, та в очах хлопчика, колесо було просто бездоганним.
Потім, з’єднавши синій та червоний, Дмитро отримав фіолетовий колір. В ту мить, фіолетовий — став його улюбленим кольором, тож, впродовж декількох хвилин, хлопчик малював лише ним. Але потім подумав, що фіолетового забагато й вирішив попрацювати іншими кольорами.
Насправді ж, малюнок Дмитру не дуже подобався, але він добре пам'ятав, як казав його тато: малюнок художника як лебедине яйце. Спочатку біла шкарлупа, потім гидке каченя і на останок — прекрасний лебідь. Тож, малюнок, на думку Дмитра, знаходився десь у другій фазі.
Поєднавши жовтий та синій, Дмитро, утвореним зеленим кольором, зробив декілька ліній навколо колеса.
“Тепер це сонечко! — подумав хлопчик — А чи може сонечко бути із зеленими промінчиками?”
Дмитро засумнівався, але потім зрозумів, що він автор свого творіння, і тому, може творити, як душа забажає.
Хлопчик з’єднав усі три кольори та отримав коричневий. У самому низу аркуша, він зробив декілька хвилястих ліній. Дмитро довго дивився на них, намагаючись зрозуміти, що то — земля чи море. А потім вирішив, що кожен глядач помітить своє.
Тепер цей малюнок сподобався Дмитру. Він протер брудними пальцями чоло й обережно взявши аркуш, побіг до татуся й матусі.
— Мамо, тато, як вам моя картина? — запитав він.
Тато, поглянувши на сина, підправив окуляри й повільно відповів.
— Та це просто шедевр!
Посміхаючись, підтвердила слова тата й мама:
— Так, синку, це шедевр!