Швидкі змагання (clean)

Якось равлик, черепаха та слимак вирішили позмагатися у швидкості.

От і каже равлик:

– На змаганнях, підтримка, найважливіша річ, тому я покличу усю свою родину! Щоби прийшли вболівати за мене матуся та татко, дідусь та бабуся, брати та сестри. А ще, усім своїм друзям розповім. Та вони просто стрибатимуть від щастя!

– А я – каже черепаха – одиначка! Тож змагатися буду без підтримки.

– А слимаки, взагалі, майстри у швидкості, і тому, їм підтримка не потрібна! Тут головне відвага!

Насправді ж, що слимак, що черепаха не мали ні родини, ні друзів.

– То коли почнемо змагання? – запитала черепаха.

– Передусім, потрібно знайти відповідне місце для змагань – мовив слимак, повисши на кленовому листочку.

– А давайте на городі старого фермера, неподалік від покинутого підвалу! Там і місця багато і ніщо не заважатиме. – запропонував друзям равлик.

– Добре, домовилися. Тоді давайте через годину, на городі. – погодилися друзі.

Домовилися, та й розішлися.

Слимак, увесь час думав як йому схитрити. Звісно ж, він ні на хвилину не сумнівалася у своїх здібностях, але ж черепаха, за розмірами, була набагато більшою.

«Якщо я переможу черепаху – подумав слимак – то подолаю ще одну сходинку своїх досягнень. Головне, не стояти на місці!»

Равлик сумнівався у перемозі, тому хотів отримати гарну підтримку, щоб хоч якось себе підбадьорити.

І от, нарешті настав той час, коли потрібно починати змагання. Та на тому городі зовсім порожньо. Лише маленький стриж смакує смородиною та сороки бавляться кісточками з вишень, розколочуючи їх об стовбур дерева. І немає там ні равлика, ні черепахи, ні слимака. Але куди ж вони усі поділися?

Насправді ж, нікуди не поділися. Просто вони ще повзуть... і, можливо таки, хоч до Різдва та й доповзуть.