Тигр та мураха (clean)

Якось зустріла мураха тигра та й питає у нього:

— А чи зміг би ти підійнятися он на ту високу гору тримаючи на спині ще двох тигрів?

— Звісно ж ні! — відповіда мурасі тигр.

— От дива, виходить, що мурахи врази сильніші за тигрів!

— Це ж чому? — здивувався тигр.

— Бо я зміг би й на гору підійнятися, і на собі двох, а то й трьох мурах тягнути.

— Але ж мурахи не тигри! — мовив той — Я б і сотню тих мурах потягнув. А от ти, якщо хоча б одного тигра та й затягнеш на ту гору, то я визнаю, що мурахи сильніші за тигрів. Тож, йди куди йшов, поки я тебе не розчавив.

Замислилась мураха. Образили її слова тигра. От вона й вирішила його провчити. Дочекалась мураха поки тигр засне, зібрала усю свою родину та й понесли вони разом тигра на гору.

Прокинувся тигр й дивується. Як так, ліг спати під горою, а прокинувся на горі? А поряд мураха сидить і посміхається.

— Звісно ж було важко, — каже мураха — але як бачиш, дотягнув тебе на гору!

— Що на горі, то я бачу. А от як тягнув, то не бачив. От якби ще вище затяг, аж на самісіньку вершину, тоді б я й повірив.

— На вершину? Ну добре. Тільки от трохи відпочину й потягну.

Мураха знову дочекалася поки тигр засне, а потім знов покликала усю свою родину. Підійняли вони тигра та й потягли на самісіньку вершину гори.

А тигр насправді не спав. Він навмисно заплющив очі та й став чекати поки мураха візьметься за справу. І от тягне тигра увесь мурашиний рід, а він спостерігає.

Притягли тигра на вершину та й розбігалися мурахи. А маленька мураха сіла поряд з тигром та й чекає поки той прокинеться.

Розплющив тигр очі та й мовив:

— Ну через те, що ти намагався мене обдурити, я мав би тебе розчавити.

— Це ж чому? — поцікавилася мураха — Ти ж на горі? На горі! То які претензії?

— Ти диви який хоробрий! А те що ти з усією родиною мене тягнув, а казав що сам впораєшся, гадаєш, що це справедливо? А якби я повірив й усім розповідав би про те, що одна мураха одного тигра на самісіньку вершину гори віднесла. Це було б не справедливо.

Опустила голову мураха. Соромно їй стало. А тигр продовжив.

— Але я пишаюся згуртованою працею твоєї родини. Бо навряд чи б з десяток тигрів потягли на цю вершину одного слона. Та й навряд чи б з моєї родини хоча б хтось погодився на цей вчинок.

Зраділа мураха словам тигра та й повернулася до своєї родини. А тигр лишився на вершині гори. Довго він розглядав краєвиди аж поки не заснув. Напевно трохи позаздрив згуртованій праці марах.