Напередодні Великодня

Приблизно за місяць до Великодня Пасхальний кролик, на ім'я Шуршик починав по всьому світу збирати найкращі яйця для писанок.

Він відвідував далекі краї у пошуках найдивовижніших яєць. Побував у небезпечних місцях, щоб дістати яйця рідкісних видів пташок. І в результаті все ж таки на відмінно виконав свою справу.

Тепер в його колекції великі та малі яйця. Овальні й не дуже. Різного забарвлення на різний смак. Тож тепер йому лишилося усю цю красу перетворити на писанки.

І, на передодні Великодня, Пасхальний кролик Шуршик взявся за діло. Він вирішив почати з малого й узяв найменше яйце зі своєї колекції. Вмокнув кісточку у червону фарбу, як раптом яєчко колихнулося та випало з його лап.

"От дивина!" – подумав Шуршик й підійняв маленьке яєчко – "Щось я сьогодні не в формі!"

Обережно мацнув кісточкою шкарлупу і яєчко знову висковзнуло з його лапок.

– От я незграба! – пробубнів Шуршик.

Та тільки-но хотів підійняти те яєчко як воно тріснуло утворивши два невеликих отвори. А з тих отворів визирнули лапки. А як тільки-но вони визирнули, то яєчко вмить незграбно побігло.

– Стривай! – вигукнув Шуршик – Куди це ти?

Він швиденько схопив яєчко, яке вправно ще працювало лапками намагаючись кудись бігти, і повернув його до кошика.

– Здається з тебе писанки не буде!

Пасхальний кролик Шуршик вирішив узяти інше яйце. Цього разу воно було найбільшим.

– Ось з цього вийде гарна писанка!

Шуршик ледь втримував його своїми лапками й воно також висковзнуло. А коли приземлилося то також побігло на своїх двох.

– Та що це з вами? – дивувався Шуршик. Він підійняв велике яєчко і також повернув його до кошика.

Вже два яєчка не стануть писанками. Але в нього їх ще дуже багато, тому потрібно не зупинятися на невдачах і працювати далі.

Але щоразу кожне наступне яєчко вскакувало з лап кролика і кудись втікало. А деякі яєчка намагалися навіть полетіти. У кошику Шуршика з'явилася купа шкарлупи та безліч різноманітних пташенят. Від маленького колібрі до великого страуса. Від гарної перепілки до гидкого каченяти.

Шуршик розгубився. В його кошику лишилося одне вціліле яєчко. Останній шанс зробити хоча б одну писанку.

Він обережно підійняв його. Покрутив. Послухав. Подивився. Не сковзає і не ворушиться. Не плигає та не втікає.

"Нарешті" – зрадів Шуршик – "Хоч одна писанка та й вийде!"

Але не встиг він насолодитися тією думкою як з останнього яєчка визирнула одна лапа, потім інша, потім ще одна, і ще... одна... четверта... лапа. Потім визирнув хвіст і голова.

Від побаченого Шуршик сам зронив те яєчко і воно поповзло. Не побігло, не полетіло, а поповзло.

"Як це?" – подумав Шуршик.

Коли в цю мить щось загуділо та загриміло. Затарахкотіло та засопіло. То до домівки Шуршика увірвалася велика крокодилиха.

– Де мій маленький крокодильчик? – закричала вона.

Шуршик добряче так злякався. Навіть на декілька секунд закляк. Хотів кудись втікати, але зрозумів, що від великого крокодила не втечеш. І тоді, він вирішив віддати яєчко яке поповзло, мамі крокодилисі. Вона зраділа побачивши своє дитя. Забрала його і поповзла геть.

Шуршик не вірив тому, що залишився цілим та неушкодженим. Він поглянув на кошик та переконався що в ньому більше немає крокодилів. Потім поглянув на величезну діру у своїй домівці й знову поглянув на маленьких пташок.

Тієї миті Шуршик вирішив швиденько усіх пташок повернути до своїх домівок. На щастя йому допомогли з цією непростою задачею його товариші - лелеки.

Тож, поки лелеки повертали діточок, Шуршик взявся за діло. Адже от-от настане Великдень, а в нього жодної писанки.

Але він більше не шукав яєць. Пасхальний кролик Шуршик обережно склеїв залишки шкарлупи. Тепер в нього є гарні яєчка з яких ніхто не вилупиться. Тож тепер можна робити писанки.

До самого ранку він наполегливо працював аж поки не завершив свою роботу. І виконав він її бездоганно. Тепер Шуршик має безліч гарних писанок які сто відсотків нікуди не побіжать, не полетять і не поповзуть.