Маленька білочка Лілі вкрилася білою ковдрою.
— Ця ковдра якась прохолодна… і зовсім не гріє, — засмутилася вона.
Та коли Лілі поглянула довкола, побачила всю зимову красу — й аж перехопило дух.
— Яка ж краса! Цікаво, а хто виготовляє сніжинки?
Вона задумалась.
— Напевно, це маленькі дітки намагаються зліпити якусь скульптуру. А коли в них нічого не виходить, вони скидають на землю "сміття" — навіть не підозрюючи, що це справжнісінькі сніжинки!
Від холоду Лілі затремтіла, і її пухнаста шубка обсипалась сніжинками. Вона зібрала жменьку снігу й міцно зім’яла її в долоньках.
— Тепер сніжинки поєдналися і стали сніжкою!
Вона вправно кинула її — сніжка з шумом полетіла вперед.
— А скільки сніжинок потрібно, щоб утворити одну сніжку? А якщо зліпити сніговика? Це ж ще більше сніжинок… Як вони тримаються разом?
Лілі замислилась.
— Напевно, сніжинки — як пазли!
Вона озирнулась довкола.
— Ого, який великий пазл! Це ж треба всю родину зібрати, щоб скласти таку снігову картину… Чи, може, нам і вистачить?
І з цією думкою маленька білочка Лілі весело побігла кликати свою рідню — складати сніговий пазл разом.