Лілі - 03. Як повернути дощик на небо?

Літній дощик жваво крапав, наспівуючи веселу пісеньку. Лілі замилувалася чарівною мелодією й почала танцювати. Аж раптом, ненароком, вона вступила в невеличку калюжу.

— Ой, у цій калюжі, напевно, зібрався увесь дощик! — вигукнула Лілі.

Білочка обережно відійшла від калюжі. Краплини продовжували торкатися поверхні води, утворюючи маленькі круги, що розходилися по воді.

— Як гарно! — усміхнулася Лілі — Цікаво, а скільки краплин дощу в цій калюжі?

Вона задумалась.

— Може, ця калюжа колись стане озером? А потім морем… І океаном! В океані багато води. Цікаво, а як ця вода потрапить назад до неба?

Лілі поглянула на стрибунця, який плигнув біля неї.

— Думаю, стрибунці беруть по краплині дощу й високо плигають, повертаючи дощ на небо! — вигадала білочка.

Вона замислилась ще глибше.

— З калюжі, може, й зібрати воду легше, а от з океаном стрибунцю буде складно. А якщо в океані воду на небо повертають кити? А кити можуть літати? Чи хоча б плигати?

Лілі засмутилася. Вона ніколи не чула про літаючих китів. Як же тоді вода потрапляє на небо?

Вона сиділа під яблунею й задумалася про всю ту велич природи, що її оточує. Та піднявши погляд догори, раптом довкола стало темно-темно. 

— Ой, а що це? — здивувалась білочка.

То був осінній листочок, що впав з яблуні на її обличчя. Лілі усміхнулася.

— Листочок зробив ніч. — промовила вона.

Лілі ще декілька секунд вдивлялася в темряву. Потім злегка подула і листочок полетів деінде.

— Листочки ніби літаки. Цікаво, а як це — літати?