Лілі - 02. Куди зникають зірки?

Маленька білочка Лілі рахувала зірки, коли раптом помітила, як одна зірочка згасла. А ще одна — просто зникла.

— Так нечесно! — засмутилась вона — Я ж не встигла їх порахувати, як вони почали зникати…

Лілі розгубилася. Ба більше — вона навіть загубила зірочку, на якій зупинилася в рахунку.

— І що тепер робити? — задумалася вона — Рахувати все з початку? Чи, може, рахувати навпаки — зникаючі зірки?

Та небо було таким великим, а зірки — такими швидкими! Лілі не встигала за всім угледіти.

— Хтось занадто швидко збирає зірки… Так швидко, що я не встигаю їх рахувати! — образилася вона.

Лілі сіла й задумалась.

— А хто ж збирає зірки? Напевно… це вікна домівок, що в космосі! І коли там, у своїх космічних хатках, інші білочки лягають спати, вони просто вимикають світло!

Ця думка трохи заспокоїла її, але й не повністю. Бо ж Лілі бачила, як деякі зірки не просто гасли — вони ніби летіли й згасали у русі.

— Вікна й домівки не можуть літати! — твердо запевнила себе вона.

Раптом Лілі уявила собі велетенського жука з багатьма лапками, який повзе по небу й затуляє зірки, мов цяточки на склі. Затулив — і їх більше ніхто не бачить!

Але вона швидко похитала головою:

— Ні, таких жуків не буває…

Лілі ще довго лежала й думала про зірки. Аж раптом — кап! — одна зірочка впала їй на лапку.

То, звісно ж, була не зірочка, а краплина дощу.

Але Лілі подумала:

— Ой! Це що, зорепад?.. А, ні… Це просто дощик. Звичайний літній дощик.