Лілі - 01. Хто надкушує хмари?

— Це ж треба бути таким жадібним та голодним! — подумала маленька білочка Лілі — Усі хмаринки понадкушував!

Вона лежала на галявині та спостерігала за небом. Он декілька хмаринок пропливло — й усі ніби надкушені. Вони не мали чіткої форми. Принаймні так здавалося Лілі.

— А ні, он одна схожа на ракету... А он ще одна, трохи більша — на зайчика... А за нею... — вона нахилила голівку — А за нею — ні на що не схожа.

От якби додати їй невеличкий заокруглений клаптик, то це був би бегемот. Але, на жаль, хтось надкусив бегемота — і тепер це просто хмаринка незрозумілої форми.

— І хто б це міг бути? — задумалась Лілі — Хто на небі такий голодний?

Знову пропливла хмаринка дивної форми.

— Якби додати трохи деталей, то це був би великий птах! — захоплено вигукнула вона.

І тут Лілі спало на думку:

"Птахи літають у небі… А що, як це вони поїдають хмари? Такі, як орел чи сокіл! О, ця версія навіть пояснює, чому хмари надкушені, але не повністю з’їдені!"

— От летить-летить хмаринка-бегемот, — почала весело уявляти білочка — а назустріч їй орел. І він такий — цап! — шматочок бегемота! І стала хмаринка неправильної форми!

Лілі замислилася.

— Щось ця версія мені більше не подобається. Адже бегемоти набагато більші за орлів…

Вона підвелася на лапки.

— А що, якщо це… космонавти? — оченята загорілися — З космосу намагаються впіймати хмари, як рибалки — вудками рибу!

Але й ця ідея скоро втратила привабливість.

— Ні, космонавти ж до космосу вудки не беруть…

Лілі засмутилася, лягла назад на землю і знову почала спостерігати за неправильними хмаринками.

Раптом навколо стало темно-темно.

— Ой, а хто поцупив день? — здивувалася білочка — І куди поділися усі хмаринки? Хто їх з’їв?

Та не встигла вона знайти відповідь, як на небі з’явилася одна зірочка. А потім ще одна. І ще…

— Цікаво, а скільки на небі зірочок? — прошепотіла Лілі й почала рахувати.