Цукерки

Якось тато запитав у сина, чи не бачив він цукерок, які купила матуся. Малий відповів, що не бачив, але пообіцяв знайти їх. А після того, як пообіцяв, відразу ж почав розслідування. Тобто вирішив розпитати усю родину.

- Бабусю, а ви часом тридцять дві цукерки не бачили? Вони лежали там у вітальні в пакетику.

- Та ні. Я увесь час копошилася на кухні й що відбувалося в інших кімнатах навіть не помічала. А ти що, встиг їх порахувати? - посміхнулася бабуся.

- Т-так, як тільки-но мама їх купила, я одразу усі порахував. - відповів Мишко й одразу чкурнув до діда.

- Діду, а ви моїх цукерок не брали?

- В останній раз я їв цукерки, коли в мене були зуби. І коли вони в мене не боліли. Тож я вже й не пам'ятаю які вони на смак.

- Дуже і дуже смачні. Особливо шоколадні. З родзинками та горіхами. І желейні смачні. А от карамелька смачна коли ніякої іншої смачної немає.

- Вибач, онуку, але я нічим не можу тобі допомогти.

- Та нічого!

Відповів Мишко й пішов далі.

- Мамо, ти часом не знаєш, куди поділися усі цукерки?

- Ні, синку, куди поділися цукерки я не знаю! А от купу фантиків знайшла під ліжком!

- Під ліжком? - здивувався малий - А може за диваном?

- Та ні. Під диваном не знаходила.

- Дивно.

- Що саме дивно? - поцікавилася матуся.

- Та нічого! - відповів Мишко й швидко кудись побіг.

А через деякий час, стурбований Мишко прибіг до мами.

- Мамо, в мене живіт болить.

- Це напевно це через те, що ти сьогодні жодної цукерки не скуштував! - мовила матуся.

- Напевно, що так. - невпевнено відповів малий.

- Ну не хвилюйся, зараз зателефонуємо лікарю і він порадить що робити в таких випадках.

" Головне, щоб не порадив скуштувати цукерку" - подумав малий - "Бо я більше не витримаю!"