Якось зустрів ведмідь зайчика, та й питає в нього.
— Ти часом не бачив мого новенького носовичка?
— Що, зовсім новенького? — перепитав зайчик тримаючи лапки за спиною.
— Так, новенького приновенького. — гугняво сказав ведмідь і шморгнув так, що аж листя підлетіло.
— Такий невеличкий та біленький? — поцікавився заєць поглядаючи в різні боки.
— Так, невеликий та біленький! — зітхнув клишоногий.
— І з жовтими ромашками?
— Так, з ромашками! — ведмідь голосно хлюпнув носом.
— А ще кути в нього червоною ниткою облетені?
— Так, червоною! — ведмідь витер носа лапою, але стало тільки гірше.
— Ні, не бачив! — запевнив куцохвостий, опустивши очі й відступивши назад.
Ведмідь тяжко зітхнув й додав гугняво:
— Ну то раптом побачиш, то краще не бери його, а то потім можеш дуже засмутитися.
2025 рік