Кулька (за мотивами народних казок)

Жили-були дід та баба. Жили не тужили й час від часу радували один одного подарунками.

От на День народження діда спекла баба смачного торта та придбала повітряну кульку.

Надувала-надувала ту кульку, а так і не змогла надути. Важко їй було набрати повні груди повітря, бо ж вже дуже старенькою була. Прийшла на допомогу бабі кішка Мурка. Дмухала-пихтіла, а все ніяк. І кулька не надувається, і баба сумує. 

Забіг до хати й пес Барбос та й також спробував дмухнути. Дув-дув, а все марно. Засмутилася баба. От-от дід має повернутися, а кулька ще не надута. Тут і курочка прибігла на допомогу та нічого не змінилося.

Прийшов дід до хати. Бачить баба з тортом засмучена стоїть.

— Що трапилося? — питає він.

— Та ось, хотіла тебе привітати: і торта спекла, і повітряну кульку придбала. А сил надути її не вистачило.

— Не біда, — мовив дід — зараз надуємо.

Узяв він ту кульку та як почав дути. Та надув таку величезну, що ледь в руках тримав.

А в цю мить бігла мишка. Побачила щось таке гарна та на вигляд смачненьке що аж слина потекла. От і вкусила вона ту кульку та й проткнула її зубами. А кулька та як бабахне та як розлетяться по сторонах гумові частинки кульки.

Кішка Мурка скочила за диван, пес Барбос сховавсь за тумбою. Баба взагалі аж присіла. А дід стоїть й сміється, бо така вже вона — його баба

— Ото бабо ти мені феєрверк влаштувала!

2025 рік