Дві миші якось жартома котів критикували.
— Ну і що з того Мурчика взяти? Ну хто його боїться? На одне вухо чує, на одне око бачить. Старіший за день і ніч разом узятих. Не кіт, а трагедія! — сміялася сіра миша.
— Ага, а Рижик-лежебока, хіба то кіт? То вже ведмідь якийсь. Відгодував живота та й спить цілими днями. Про яких мишей може бути мова? Він ледве по дому пересувається. — біла миша.
— Не Рижик, а колобок! — засміялися миші.
— А от Смузі гарна кішка! І швидка, і спритна! — нахваляла кішку сіра миша.
— Гарна-гарна! Та порода в неї така, що вона сама від мишей втікатиме. — махнула лапкою біла мишка — І взагалі, я он ходжу собі спокійно-вільно і нічого не боюся.
— Та кого ж там боятися? Що не кіт, то біда ходяча. — додала біла мишка.
— Перевелися у нашім краю коти! — тяжко зітхнула сіра мишка.
— Ой, перевелися! — підтримала її подруга.
— Нічого її боятися!
— Нічого!
Раптом щось темне промайнуло по землі — то була тінь птаха, що пролітав вгорі. Від остраху миші чкурнули не озираючись.
— Чуєш, напевно все ж таки ще є у нашім краю небезпечні коти! — мовила сіра мишка.
— Напевно що так! — підтримала її біла мишка.
2025 рік