Щастя в дрібницях

"Коли дрібниці вкрай не важливі, то починаєш втрачати сенс і ставати схожим на овоч!"

У домі, в якім завжди пахло свіжою випічкою, жив-був один їжачок. Та не просто їжачок, а справжній митець-художник. Він любив малювати, втілювати усі свої безмежні фантазії на чистому полотні.

Бува, як зануриться в роботу у своїй улюбленій кімнаті та й малює з ранку до вечора. Різноманітні ескізи, гамми кольорів, різновид фарб. І трудиться без відпочинку. А як пити схотів - то склянка прохолодної води під лапкою. А як їсти схотів - то і на тарілці з’являлись його улюблена медова каша. Нінащо інше не відволікався. Все працював та працював.

А ще, полюбляв він ходити на прогулянку. І одяг їжачка був завжди випрасуваним - сорочки пахли ромашкою, і ґудзики були пришиті. І взуття його блищало.

І ходив їжачок лісом та й милувався навколишнім світом. Ідеї нові шукав, натхнення. А як вдихне повні груди свіжого повітря то і мило на душі ставало, і любо.

Та одного разу, під час такої прогулянки, здійняася сильний вітер. Він зносив все на своєму шляху. Трощив та зламував вщент усі перешкоди. Так і домівка їжачка опинилася на шляху безжалісного вітру. В ту мить їжачок втратив усе. І запах свіжоспеченої випічки, і склянку води, і чистий одяг...

Тепер він по-справжньому усвідомив, як багато для нього значила та, що щодня про нього дбала... А він так рідко звертав на це увагу.

2025 рік