Три вовки й хвостата рибалка

Ой чули ви чи ні, та одного разу три вовки зібралися риби хвостом наловити. І хоч це повністю суперечило логіці, та вовків це не зупинило.

Отож, з чого все почалося? А з того, що спочатку вели вони розмову про те, хто більше риби може наловити. І кожен хвастався своєю вудкою, гачками та поплавками. Кожен вихваляв свої хитрості та вміння ловити рибу.

— Та я... та я учора такий улов мав — одна рибина як та ріпка! Отака була, — розмахував лапами Патякало показуючи розміри риби — ледве гуртом до хати донесли. І бабка з дідом допомагали, і кішка з мишкою. А коли несли, то ще й хвіст по землі волочився.

— Ага, таке скажеш! — не повірив йому Базікало — Я от, днями, рибу ловив, один гачок — три рибини. І кожна більше за мене. Тож улов мій втричі більший ніж будь у кого з вас.

— Ото вигадали! — почав тягти ковдру на свій бік Триндякало — Три рибини на один гачок. Не рибка, а ріпка. І хто вам повірить? От я вчора акулу упіймав. Та ще й китову. Ось він справжній улов!

Притихли вовки. Дурно їм стало від того, що наговорили. Але не зупинилися.

— Та що б ви знали, моя вудка десять метрів в довжину. І як закидую то ліска аж до протилежного берега дістає. — продовжив вихвалятися Патякало.

— Та щоб ви знали, в мене на гачку черв'як як дресований пес — сам рибу шукає. А потім хапає її та й тягне на берег. Я навіть не надриваюся. З легкістю дістаю, а риба та велика-велика, десь як твоя ріпка напевно. — вказав він Патякалу — Або як твоя акула — вказав Триндякалу.

Не знав що сказати Триндякало, не зміг швидко вигадати нової нісенітниці, от і змолов дурницю.

— Та що там ваші гачки та поплавки? От спробуйте рибу хвостом упіймати!

— Та запросто! — вигукнув Патякало.

— Та легше нікуди. — додав Базікало.

Здивувався Триндякало, але не став уступати.

— Може то і впіймаєте, але не більше мене.

— Та я... — кричав Патякало.

— І я... — кричав Базікало.

Так і домовились. Пішли до берега, сіли в човен та й поплили на середину річки. Опустили в воду хвости, сидять та й чекають. Годину сидять, другу, а не клює. Набридла їм тиша, от Патякало й мовив:

— О, здається щось клюнуло. Скоро буде риба.

— Та що там в тебе клюнуло? Риба бульбашки пускає? В мене от вже з годину як сіпає та все ніяк не вхопить. Мабуть, щось велике-велике.

— Та тихо ви там, — втрутився в розмову Триндякало — ось вже рибка на підході.

Та й знову змовкли. А в цю мить пропливав під човном сом. Побачив він цю картину та й вирішив зухвалих рибаків провчити. Набрав розгону та як гепнув того човна, що човен й перехилився. А вовки гуртом у воду впали й з остраху почали гребти до берега.

— Ріпка? — занервував Патякало.

— Та яка ще ріпка в річці, то, мабуть, акула. — припустив Базікало.

— Не знаю, що то за акула, та я до води більше ні на крок. — мовив Триндякало.

Інші ж вовки змовчали, але також про це подумали.

Мораль цієї казки така — не всяка риба на дурість клює, а от для неприємностей й вудки не потрібно.

2025 рік