РОЗДІЛ 4 Без надії на минуле

З перших хвилин війна вчить спати чуйно і швидко. Як тільки голова торкається подушки, вже час підводитися. Дві години військового сну рівні семи годинам мирного. Якщо десь здалеку почується ні на що не схожий свист двигунів стравників, то сон миттєво зникає, навіть коли розум знесилений, а тіло обм’якло від втоми. Їх тихе шипіння схоже на смертоносний новий вид велетенських бджіл, які одним жалом спроможні винищити ціле покоління родин і квартали життя.

Думки кружляли в голові та відганяли сон, поки я втомлено йшла з чергової палати до умивальника у вбиральні для медичного персоналу. Я старанно мила руки, намагаючись змити не тільки невидимі бактерій, але й саме нічне чергування.

— Наступ Армії Чорних Мундирів набирає обертів. Після захвату Африки Якоб Кайзер звернув свій погляд на північну частину Європи, а саме на Фінляндію, Швейцарію та Нідерланди…

Швидка вимова холоднокровного диктора розносилася з гучномовців, що розмістились на стелі кожної кімнати. У спільних залах гучність була на максимум, а в палатах — навпаки.

— Прапорів з грифоном у головних містах країн стає все більше. Президент Цезар Власто віддав розпорядження про евакуацію військових з Австралії. Але Америка, як і раніше тримає нейтралітет. Мухамед Ойльм веде перемовини з Китаєм, але поки результату не має. Авін Баар продовжує вкладати кошти в спорудження другої Великої Стіни навколо територій Ізраїлю та Палестини…

Я наполегливо змивала залишки чергування з рук і поглянула на себе в дзеркало. Обрізане волосся тепер завжди збирала у хвіст, який доходив до плечей. Опухлі віки та темні кола під очима, які тепер на схудлому обличчі видавалися ще більшими… Медична повʼязка зʼїхала на шию, де висів  стетофонендоскоп. На лівому плечі кріпилась рація, яка була у всіх лікарів, - чорний прилад з трьома кнопками: «Виклик», «Прийом» та «SOS». Рації за розміром була трохи менша від сірникової коробки, а кріплення знаходилось на тоненькому ремені, що охоплював ключицю та проходив під рукою. Такий пристрій забезпечував постійний звʼязок, але від тривалого носіння його ремені натирали шкіру.

На білій форменої сорочці висів мій бейдж з написом: «Вівʼєн Мессарош. Лікар-хірург другої категорії». Доволі дивно отримати таке поважне звання згідно високими оцінками в дипломі та терміновій практиці. Спеціалістів не вистачало, а я відмінно зарекомендувала себе в перший місяць служби. Так і злетіла по карʼєрних сходах.

— Чергова «Чистка» суспільства пройшла в Мадриді. Стратили сто сорок  пʼять тисяч чоловік, в тому числі й дванадцять тисяч дітей. На цей раз людей зібрали на стадіоні «Саньтьяго Бернабеу». За допомогою літаків розпиляли хімічну речовину. Паніка сприяла виникненню тисняви. Ніхто не вижив.

Жах від цього повідомлення проник у мій розум і огорнув льодяним холодом. Я заплющила очі й глибоко задихала, намагаючись почути шум води, що бігла з крану, а не гнітючі слова диктора.

— Управління Верховного Комісаріату ООН по правам людини в обличчі Натана Нувеля знову висунуло обвинувачення головнокомандуючому Чорної Армії Якобу Кайзеру. Але публічної відповіді знову не було…

Це чудовисько не приховує своїх злочинів на відміну від свого попередника. Фашисти часів Другої світової війни таємно розгортали концентраційні табори, в яких вбивали мільйони невинних людей, приховуючи свідоцтва катувань та відрікаючись від скоєних злочинів до останнього.

Але Якоб Кайзер відкрито й навіть з гідністю робив заяви, що очищає суспільство. І найжахливіше було те, що його мерзенні дії знаходили відгук в інших запалених розумах людей. Гітлер зробив помилку, приховуючи геноцид, від чого деякі його командири та солдати сумнівалися та стидалися, виконуючи накази фюрера. А Чорний Якоб наділив такі вбивства честю та гідністю. А замість слова «вбивці» став використовувати інше слово «визволителі». На його думку, ми повинні бути вдячні за те, що він знайшов вирішення проблеми перенаселення планети.

— Стравники тепер атакують санітарні потяги. За останні дві доби вони розбомбили більше десяти залізно-дорожніх складів, скидаючи бомби з особливою жорстокістю. Після цих атак ще нікому не вдалося вціліти. Є достовірна інформація, що наказ вистежувати й винищувати потяги з пораненими, належить полковнику Герману Валенті. Це і є доказом, що кращі офіцери Кайзера не мають жодних морально-етичних цінностей. Вони не складуть зброю, навіть якщо перед ними будуть беззбройні діти та старці…

За останні декілька тижнів поранених прибувало все більше. Вантажні машини везли живих і тих, хто не дочекався нашої допомоги. Тому й зовсім нерадісно від того, що здійснилася наша з мамою мрія — я успішно закінчила навчання й повноцінно допомагаю людям.

Але чи можливо стати загартованою війною настільки швидко? Так, адже вибору немає, бо я — не просто лікар, я — військовий лікар.

Я витерла руки чистим рушником, і вийшла в незвично пустий коридор. Тимчасова перерва могла закінчитися в будь-яку хвилину. Чи варто намагатися поспати? Котра зараз година? Північ чи біля другої ночі?

Повільно пройшла повз ординаторську, яку ділила з медичною сестрою Анною під час чергування. Звісно її не має на місці, адже вона проводить час з одним зі своїх залицяльників, який неодмінно «кохання всього життя». На цей тиждень. Я піднялася на гучному ліфті й вийшла з корпусу в тиху та теплу літню ніч, що дарувала бажаний, але занадто оманливий спокій.

Вдалині виднілася компанія військових. Вони весело перемовлялися, і я чула їх сміх, коли вітерець дмухав в мій бік.

Я хотіла непомітно постояти біля входу, щоб подихати свіжим повітрям, але біла форма миттєво видала мою присутність у темряві. З сумом я побачила, що один чоловік віддалився від інших і направився до мене. Боятися немає чого, адже тут мене знають майже всі. Донька генерала Бадера Мессароша та сестра офіцера розвідки Клауса Мессароша, яка до того ж, військовий хірург, захищена зі всіх боків.

Солдат наблизився, і я миттєво впізнала в ньому лейтенанта Пакоша, який ще пів року тому був для мене просто Даніелем, найліпшим другом старшого брата.