РОЗДІЛ 3 Нова карта нового світу

Світ змінився за двадцять два роки. Рівно стільки знадобилося часу, щоб він став невпізнаним.

Ні, літаючих машин не побільшало, небо так і залишилося територією літаків та гелікоптерів. Латексні костюми не завоювали подіум, а вчені так і не знайшли спосіб подолати смертельні хвороби.

А ось карта світу змінилася.

Через трагедію з повітряно-транспортним судном «Карна» рівень Світового океану стрімко піднявся. Конвенції, світові угоди й толерантність між державами втратили актуальність, коли Нью-Йорк позбавився землі, а Лондон пішов під воду, забравши з собою Амстердам, Венецію та Одесу.

Надбання історії, спадщина людства та самих жителів потонулих земель почали переселяти. Провінції перетворилися на мегаполіси. Залишки територій, на якими раніше володіли могутні держави з морськими портами й колоніальними островами, стали жебраками, які ледве виплачували зовнішні та внутрішні борги.

Вони бачили порятунок лише в одному — згуртуванні. Країни приєднувалися один до одного, створювали республіки або продавали свої землі тим, хто ще тримався на плаву. Зміни клімату і утворення нових територій розділили країни на інший лад, звʼязали народи та змішали мови.

Так зʼявилась Аравія — королівство, до якого приєдналися Афганістан, Ірак, Іран, Пакистан, Туреччина та Саудівська Аравія. Мухаммед Ойльм об'єднав ці країни, спираючись на тих, хто хотів повернути світові минулу форму. Великославія утворилася з України, Польщі, Угорщини, Словаччини, Грузії, Вірменії, Латвії, Естонії та Казахстану. Цю країну з найбільшою у світі територією очолив обраний народом президент Ніколас Арґинський.

Китай, Монголія, Сінгапур, Південна й Північна Корея та Японія залишилися суверенними, але створили Союз Азіатських Держав, головою якого став Авін Баар. Шановний старець ратував за послання духовної благодаті, відмовляючись від звичайних турбот і віддаючи перевагу душевній рівновазі.

З п'ятдесяти штатів США залишилася половина. Країни двох континентів об'єдналися в один, оголосивши про утворення нової держави під давнім ім'ям Америка. Молодий та амбітний Цезар Власто, новий президент країни, закликав до сучасності, відмови від минулого й горів новими відкриттями.

Ставало тісніше, брудніше, важче. Величезний потік біженців припав на країни, віддалені від океанів і морів. На цих територіях місцеві жителі чіплялися за втрачений світ, але їх насильно втягували у новий.

Тут і там спалахували конфлікти, віруси-мутанти та невиліковні хвороби. Єдине, що перейшло з колишнього світу в теперішній хаос — холодна війна між сильними державами минулого й сьогодення. І тепер вони ділили океани та моря.

Криза, нестача води, безробіття та різкий поділ між дуже багатими та дуже бідними... Середній клас припинив своє існування. У моду стрімко поверталися монархія та фанатична релігійність. Люди відчайдушно шукали надію.

Якоїсь миті новий поганий світ ніби прийшов у норму. Люди звикли до змін, але стали шукати промінь світла й звернулися до віри в божества та людей. Світ розділився на дві коаліції: тих, хто жадав мирного неба, і тих, хто жадав влади.

Останні знайшли відгук в особі лідера, який стрімко набрав популярності. Ним став Якоб Кайзер — молодий аристократ-бельгієць із військовим минулим, офіцерською поставою та видатною політичною кар'єрою.

Його сірі очі — майже прозорі, полум'яні промови — заворожуючи, слова —гіпнотизуючи та майстерно вселяли віру в його здатність повернути все, що ми втратили, все, за чим так сильно сумували.

Він проповідував неофашизм, поширював ідею націоналізму й гордо носив лише чорний одяг, заявляючи, що цей колір є ознакою досконалості. Політик не приховував свою затяту та до кінця незрозумілу антипатію до білого кольору, закликаючи виключити його з палітри зовсім.

Кайзер заснував партію націонал-радикалів і створив для неї символ — силует готового до атаки міфічного грифона з розправленими крилами, зображеного на чорному тлі.

Його стали малювати на одязі, бейсболках і навіть на значках із дорогоцінних та простих металів, використовуючи спеціальне ювелірне чорніння. Звідси пішли прізвиська: Чорний Мундир, Чорний Якоб, а трохи пізніше й взагалі — Чорний Диктатор.

Завдяки вмілій грі відтінків чорного, грифон був не відразу помітний, що створювало таємничу ауру навколо імені Кайзера та його ідей, що стрімко перекочували у політику. Чорний Якоб успішно збирав навколо себе армію прихильників, які відкрито демонстрували свій вибір і пишалися цим.

На протилежний бік постали попередники вільних поглядів, віри та рас. Ті, хто не підтримав Кайзера, віддали перевагу іншим лідерам.

Людей, які при інших обставинах могли бути лютими ворогами, тепер об'єднувало лише одне — бажання миру. Вони засуджували заклики Кайзера й просили тих, хто повторював його слова, схаменутися.

Але це не завадило Чорному Якобу набрати значну кількість голосів на виборах і прийти до влади в країні, яка утворилася із залишків Бельгії, Велико Британії, Іспанії, Італії, Німеччини, Португалії, Франції та Данії.

Так він створив Пантеон.

Злиденні й позбавлені колишньої могутності країни охоче приєднувалися до нового світу, та швидко перевдягалися в чорне.

Але були й ті, хто прагнув зберегти суверенітет і з побоюванням поглядали на нову країну на карті світу. Відчуваючи загрозу, лідери найсильніших країн створили Союз Чотирьох, що складався з Великославії, Аравії, Союзу Азіатських Держав та Америки.

Так люди поділилися.

Так розпалилась війна. Не між країнами, а між коаліціями. Двополюсний світ збунтувався, диктатура єдиної влади проти вільного народу.

Підписаний мирний договір між Кайзером та Союзом Чотирьох був нахабно й безпринципно розірваний вторгненням на територію останніх.

Таким був початок Третьої світової війни.

Чи змінилося моє життя з її приходом? Так, але думки змінилися ще більше. Життя тривало майже в тому ж ритмі, як і у більшості людей, які поки що лише віддалено чули розриви бомб і бачили живих, усміхнених солдатів, які крокували маршем або йшли легким кроком вулицями тилових містечок.