РОЗДІЛ 2 Темний світ

Два роки по тому.

Місто Велич, Великославія.

Все почалося з моря. Звичний світ поринув в хаос саме через воду.

У всі часи війни розпочиналися на запалі людських амбіцій та агресивних інтересів жадібних до влади лідерів. Але одне мирне століття по тому, найкровопролитніша і найдовша війна почалася через воду.

Конвенція ООН «Про заборону військового чи будь якого ворожого використання засобів впливу на природнє середовище» одного вересневого ранку була порушена. Навмисно або випадково?

Правду знають лише ті, хто віддавав накази, і ті, хто їх виконував. Однак ті, хто постраждав більше за інших, - правду не дізнаються ніколи. Бо так було й буде завжди.

Коли найрозумніші голови сучасності створили суміш на основі магнію з більш ніж двадцяти хімічних елементів та їх з’єднань, то назвали її водночас лагідно і лячно – «Маленьке  сонечко». Унікальність цього винаходу була в тому, що ця суміш швидко розгорялася й горіла навіть у воді, знищуючи все на своему шляху. Нещадна, непокірна, незгасима.

Для подальшого дослідження вченні прийняли рішення перемістити винахід у науковий центр Антарктиди за допомогою транспортного літака, в який помістили контейнер розміром з вантажний вагон. «Маленьке сонечко» долетіло до місця призначення. Але не так, як планувалося.

Світу вже відомі випадки, коли збивали пасажирські рейси, прийнявши їх за ворожі літаки. Люди оплакували жертв трагедій, оголошували траур та виставляли скорботні дописи на сторінках соцмереж. Але кожен з нас був егоїстично радий тому, що це не трапилося з ним чи з рідними.

Настав час для трагедії, яка зачепила всіх, хто жив тут, на Землі. Всіх. Без виключення. І не тільки людей.

Хто в цьому винен? Можливо вченні, які створили таку речовину? Команда найкращих військових пілотів транспорного літака «Карна», який перевозив нову розробку, здатну зруйнувати самий великий льодовик у світі — Ламберта-Фішера? Чи слід звинувачити систему протиповітряної оборони, яка прийняла його за крилату ракету іншої країни й зробила роковий запуск? Чи винен військовий, який виконував наказ командира, що ненадав особливої уваги інформаційному блоку?

Хтось неодмінно винен у цьому — у помилці, яка загубила мільйони життів, чи у змові світового маштабу, яка змінила світ.

Адже льодовик згорів. Природня сила льоду злилася зі Світовим океаном, оманливо безкрайні землі пертворилися на дно сусідніх морів. Суші стало в три рази меньше. Велика частина берегів припинила своє існування. Міста,

мегаполіси та славетні столиці обернулися на спогади.

Наші гріхи переповнили чашу терпіння Всесвіту. Наші вади вийшли за кордони припустимого. Наша наглість та жадібність стали смертельним вироком для всього світу.

Жорстокість людей, яку розпалив божевільний інстинкт вижити, виявилася найкращім ґрунтом для спалахів жорстоких конфліктів. І міць сучасних військ заявила про свою смертельну владу.

Здавалося, що сонце вже ніколи не буде таким, як учора, небо більше не стане безтурботно-блакитим, а зірки згасли назавжди.

Життя поділилося на два періоди. Воно втратило риси звичайності, радості, нудьги чи суму. Кожен з нас почав жити новим життям, яке раптово виявилось незнайомим, болісно-чужим.

До нас прийшла війна і зруйнувала наші долі, відібрала минуле, спопелила майбутнє. Занадто швидко, занадто жорстоко, занадто назавжди.

***

Дверний дзвіночок в улюбленній кав’ярні легенько дзвякнув та затих, потонув у музичній заставці випуска новин на плоскому телевізорі в центрі затишної й маленької зали.

Звичний та улюбений аромат обсмажених кавових зерен виявився не такий солодкий, як раніше. Тяжкість тривожних змін зіпсувала навіть його.

Я нечутно підійшла до стійки, відмітивши, що сьогодні відвідувачів в три рази менше, ніж зазвичай. На мене ніхто не звернув уваги. Їх погляди були прикуті на обличчя ведучого програми, який вже без посмішки повідомляв нам курс теперешніх справ.

— Доброго ранку, телеглядачі! Хоч віднинні таке привітання звучить, як знущання. Нагадую, що сьогодні зранку, двадцять четвертого квітня, о третій годині, вісімнадцятій хвилині Чорна Армія диктатора Якоба Кайзера підступно вторглася на територію Великославії з західної частини. Дві години назад президент Ніколас Аргінський оголосив військовий стан.

— Один ванільно-мигдальний раф без цукру, будь ласка, - майже прошепотіла я, відволікаючи скорботного баристу від телевізора.

Він кинув на мене такий погляд, наче ледве втримався від питання: «Який до чорта раф?! Почалася війна!». Але стримався і, ледве кивнув, тремтячими руками прийнявся виконувати замовлення.

— … стільниковий зв’язок відключено, інтернет також. Телевізійні вишки поступово припиняють свою роботу, і через сорок три хвилини ваші телевізори будуть вмикатися й вимикатися автоматично в момент екстрених новин, - продовжував ведучий розповідати про новий розклад нашого життя.

Я помітила, що багато хто перепровірили свої смартфони та, переконавшись, що віднині вони більше не мають жодного сенсу, кинули на стіл чи заховали в кишені.

— Як і передбачалося, операцією наступу керував Чорний Полковник Герман Валенті — командуючий групою армії «Аванпост», який відмовляється від звання генерал-фельдмаршала, поки не приєднає до Пантеону всю територію Великославії. У свій час саме він розробив стратегію захоплення всієї західної частини європейського материка…

На екрані замиготіли фотографії офіцера армії Чорних Мундірів. Під похмуру розповідь ведучого новин я дивилася на зображення людини, про якого так часто з презирством згадували брат та батько, коли розмовляли про стратегії ворожої сторони.

— Валенті активно виступав у підтримку радикальної партії Кайзера під час виборчої перегонів п’ять років тому. Але потім відійшов у бік, і довгий час не брав участі в політичних та воєнних подіях. Він разом з родиною вів віддалений образ життя…