Коли може бути таке щастя

Коли може бути таке щастя

            У Тані починаються казкові дні з моментів щастя, які там дні місяці принаймні так вважала вона сама. Григорій теж тепер якось змінився, настільки що це помітили друзі з якими він бачився не так вже й часто. Родичі та Ірина яка що разу злилася коли бачила їх у двох. Він став якимось веселішим, після того як почав зустрічатися з Танією. Кожного дня вони ходили гуляти, сиділи розмовляли та просто відпочивали. Цих днів було досить багато, вони пролітали так швидко що про усі та не розказати. Та були кілька таких днів про які Таня згадувала кожної ночі коли приходила до дому.
            Лютий, настав дуже швидко він був холодним, вітер пронизував усе тіло до кісточок. Таня з Григорієм вже місяць як разом, для обох ці дні сплили так швидко. Дівчина навіть забула про свій діагноз, голова все менше турбувала її, від тоді як вона приймала ліки.
Понеділок був звичайним днем для обох, та не дуже звичайним для Йосипа В’ячеславовича, батько Григорія щоб ви знали він приватний підприємець володіє мережею магазинів одягу для чоловіків. Батько Йосип ні коли раніше не приходив на роботу до сина, все якось відмовлявся, але цього разу йому чомусь захотілося зайти до сина. Так от, Йосип саме був коло дверей кабінету, як його син сам відчинив двері, не сам вийшов з нього. Батько спершу подумав що це нова секретарка, але це була Таня. Вони обоє вийшли та навіть не помітили Йосипа В’ячеславовича. Той пішов за ними, в низ, пара перейшла дорогу і пішла обідати в кафе. Батько спершу стежив за сином з вулиці, але коли побачив не дружні поцілунки, зайшов. Йосип знав що син мало з ким зустрічався (та й взагалі він ніколи не показував своїх почуттів на лудях, а тут таке), а тим паче останнім часом. Пройшовши до столика за яким сиділа Таня і Григорій.
- Доброго дня синку!- мовив чоловік посміхнувшись
- Тато,- зірвався як малий хлопець якого застукали в батьківській спальні з дівчиною. Що Тані стало смішно трохи, від реакції Григорія.
- Ось бачу ти сидиш і думаю зайду,- відсунувши стілець мовив чоловік.
- Обідаєш з нами?- запитав Григорій в батька та той махну рукою і каже,
- Е ні, я ще маю справи, але ти приводь свою дівчину до нас познайомиш з мамою,
- А, а – поглянувши на Тану,- Якщо вона не проти,
- Ви ж пані не проти познайомитися з батьками свого нареченого,
- Нареченого!!- обоє вигукнули поглянули на Йосипа, той усміхнувся.
- Таня мені..- замовк не знаючи що сказати.- Так наречена, - Дівчина округлила очі поглянувши на нього. Вона зовсім не очікувала почути таке від чоловіка.
- Добре прийду, а коли вам зручно,- відповіла не вагаючись.
- Та ось хоч нині,
- Сьогодні!,- промовив Григорій,
- Та можна і завтра, а то я лечу в Париш з Галею в середу,
- Добре тато ми завтра прийдемо,- відповів похапцем взявши дівчину за руку.
- Чекатиму,- відповів і пішов по своїх справах.
- Я не думав що він буде тут,- мовив Григорій коли батько вже пішов геть, повернувшись до дівчини.
- Наречений,- сказала засміявшись Таня,
- Наречена,- відповів Григорій і теж почав сміятися.
Наступного дня Григорій заїхав за Танею додому, дівчина ніяк не могла вибрати що одягти на вечір. Григорій сидів і дивився на Тану та копирсалася в шафі, а тоді витягла сукну. Вона давно не виходила на люди, настільки давно що перевернувши свою шафу знайшла лише ту саму сукню в якій була на корпоративі.
- Як?- запитала відчуваючи на собі що пожирає погляд чоловіка.
- На тобі буде гарно, - відповів Григорій, і справді на Тані сукня була просто чудова. Вони поїхали за місто де зараз жили батьки Григорія сам він вже як рік жив в місті сам.
            Будинок за містом був досить велетенський, два поверхи. На подвір’ї не великий сад, в якому прикрашена ялинка. Ліхтарі які вели по доріжці як в казці, та статуетки різних зимових тварин. За тим як все роздивлялася Таня спостерігала Галина Іванівна, вона стояла коло вікна і бачила як вони підходили до будинку. Продзвенів дзвінок вона побігла відчиняти двері, Йосип ще накривав на стіл.
- Доброго вечора,- посміхнувшись мовила Таня. Григорій стиснув руку дівчини в свої долоні сильніше.
- Доброго, заходьте гості дорогі, ми вас так чекали,- промовила обнявши сина Галина.
- Мам, це Таня,- приставив Григорій, Таня усміхнулася і далі почала все розглядатися, знявши куртку.
- Таня?- запитала мама, ось чому їй здалося лице дівчини знайоме. Надто вона схожа на ту дівчинку з моря, невже воно і є. Подумала жінка оглянувши її з голови до ніг.
- Так,- відповіла дівчина,- та сама Таня з моря,- мовила помітивши як відреагувала жінка.
- Проходьте,- сказала Галина показуючи куди йти. У вітальні був накритий великий стіл, на підлозі лежав не великий собачка. В кутку стояла ялинка вона світилася ліхтарями, ще був не великий камін
посередині. - Прошу сідайте,- мовила мати,
- Привіт, - промовив Йосип забираючи верхній одяг,- Як вже познайомилася з моєю Галею,
- Тато ти її збиваєш з пантелику. - сказав Григорій допомігши сісти Тані.
- Та, ні зовсім,- відповіла Таня поруч сіла мама,
- То як ви з Грішою познайомилися,- запитав Йосип підійшовши до сина.
- Ми давно були знайомі,- озвався той, чоловік трохи здивувався оскільки син ніколи не говоив про неї.
- Ти не говорив?
- Не було потреби,- відповіла Галина, поглянувши на чоловіка.
- Мам, - зупинив її Йосип.
- Синку ходи виберемо вино, а жінки нехай поговорять,- звернувшись до сина промовив чоловік помітивши як Галя вивчала дівчину.
- То тебе звати Таня, та сама Таня з курорту.
- Так Галино Іванівно, а ви що мене не пам’ятаєте, ?- запитала Тані поглянувши на неї.
- Не дуже, було давно, а хіба я повинна,- відповіла сідаючи поруч.Таня нічого не сказала їй. лише відчула як та продовжує вивчати її. Дівчина навіть почала почуватися якось не зручно, коли повернувся Григорій в руках тримав пляшку.
- Тобі налити шампанське чи вино,
- Вибачте, але я не п’ю,- відповіла Таня, поглянувши на собаку. Дівчина відчула що почувається якось не комфортно.
- Чуму так?- запитала жінка перевівши погляд на сина.
- Тані просто, алкоголь мені не можна.
- Тату не випитуй так,- відповів Григорій смикнувши батька за рукав.
- Може ти,- запитала мама,
- Ні, ні ні тоді давайте вина,- сказала Таня знаючи що ризикує знову відчувати біль головний. Алекс ж казав не пити.
- Розкажи щось про себе,- запитав батько,- Ким працюєш де вчилася як звати маму?
- Роблю з вашим сином я флорист, мати звати Люба.
- Мам, а ти не пам’ятаєш як звали моє перше кохання,
- Григорію чому ти питаєш ти ж так по неї сох і до нині,- відповіла Галина і поглянула якось дивно на Тану.- Не може бути, не реально. Жінка думала що це та дівчина, але не могла бути впевненою, і навіть вид не хотіла давати. Та Григорій сам заговорив про це, не було вибору потрібно вдавати.
- Так мам це Таня моя Таня,- відповів Григорій.
- То ти, він так скучав за тобою усі ці роки, а чому ти не писала?- спиталася
- Я загубила адресу і ще ми переїхали, було багато причин,
- Не можу повірити він найшов тебе, а казав що знайде, я не вірила.
- Може вам щось накидати що хочете.- запитав батько,
- Якщо можна подати цей салат,
- Тримай, я такий радий що син тепер має тебе, а ви плануєте весілля?- запитав Йосип, Таня та Григорій аж закашлялися, ледь не подавившись поглянули один на одного.
- Чого ти дітей так лякаєш,- поглянула на чоловіка, жінка.
- Та так тату ми ще не планували, але можливо якщо буде все добре тоді наступного року,
- Так,- відповіла Таня, навіть якось повірили в своє тверде Так.
- Як там твоя мама, ?
- Вона зараз хворіє, але скоро видужає,- відповіла дівчина знаючи що це просте питання для Йосипа який не знав що її мама хвора.
-, а в тебе здається був брат?
- Брат, він має сім’ю. - відповіла поглянувши на жінку яка примружила очі.
- Таня, а ти когось мала?- запитала жінка.
- Чесно нікого я ніяк не могла забути Григорія тому на інших не дивилася,
- Що правда,- запитав поглянувши на Тану Григорій.
- Правда, а чому мені брехати я ж тебе люблю,- сказала Таня запивши соком, Григорій подивився на неї трохи здивовано. Даля були банальні питання, а згодам просто говорили та жартували, Галя розповіла про сина багато різного. Ну знаєте різні подробиці з життя, смішні історії.
Через тиждень сталася друга подія про яку вам варто знати, то був кінець лютого. Григорій був в друга в туристичному агентстві, вони про щось заговорилися і так якось вийшло що він придбав на три дні в Карпати путівки. То була неділя коли він приїхав до Тані до дому, з валізою в руках.
- Ти що до мене переїдаєш? – запитала Таня в Григорія,
- Та ні, ми їдемо в Карпати віддихати - відповів,
- Робота як,
- Почекає твоя робота збирай речі, поклавши на підлогу сумку, усміхнувся та підійшов до Тані, взяв за руку поглянув глибоко в очі.
- Ну добре.