За маскою почуття

За маскою почуття

Підписавши договір про трудові обов'язки, Таня ще довго просто сиділа мовчки дивлячись на аркуш з літерами, вона ні як не могла позбутися відчуття як раптом прийшло знову. Та тільки дівчина хотіла повернутися до реальності, як її хтось почав кликати до неї швидше. Таня не одразу відповіла, бо була як в тумані, все здавалося навколо крутилося. Чи це просто від того що вона втомилася, чи просто боляче згадувати. Григорій вже разів зо три звертався до дівчини та вона мовчала тоді він доторкнувся до неї рукою, поклавши руку на спину. Від чого дівчина здригнулася, повернувши голову до нього.
- Що?- вигукнула дівчина не помітивши сама що закричала.
- Ось і все підписали тепер ви наша працівниця,- промовив Григорій відпустивши її.
- Ага, дякую, коли мені можна робити свою роботу,- запитала Таня встаючи, оглянувшись на кабінет.
- Хоч сьогодні,- усміхнувшись промовив чоловік.
- А що потрібно прикрасити, які квіти ви б хотіли бачити на столах, і..- почала говорити швидко дівчина.
- Компанію, всі офіси як що можна, щоб було гарно.- знову його посмішка від якої дівчина не могла сховати очей.
- Живі чи штучні квіти?- знову запитала та здається Григорію зовсім байдуже було до квітів чи того що вона робитиме.
- В офісах штучні, а в конферанс залі живі та в моєму кабінеті,- відповів сідаючи на своє робоче місце.
- Добре, я піду,- мовила дівчина звернувшись до нього.
- А за що ти все це купиш,- промовив до Тані, дівчина обернулася поглянувши на нього здивовано. Вона і справді забула що потрібно мати гроші щоб купити всі не обхідні матеряли. Та найбільше її здивувало що чоловік звернувся до неї не офіційно.
- Григорію Михайловичу ми хіба на ти,
- Вибачте Тетяно…- аж почервонівши відповів, він сам не знає чому сказав до неї саме так. Але в його компанії всі говорять на ти.
- Володимирівна,- виправила дівчина його схопившись за кінчик вуха.
- Іра дасть вам кошти на квіти, і якщо можна щоб ви справилися за тиждень,- почитавши ще трохи сказав,- можете взяти мого шофера думаю там багато квітів і матеріалу потрібно буде,
- Добре, і ще через три тижні в нас буде новорічна вечірка не могли б ви щось придумати,- мовив він нахилившись голову до монітора.
- Я постараюсь,- промовила йдучи геть, Іра дала коло трьох тисяч, Таня поїхала в квіткові магазини де було якісно і нормальні ціни. Об’їздивши весь день, дівчина набрала дуже гарних квітів кошики, стрічки бусинки, диски з іграми і майже усе що отримала потратила.
Приїхавши з усім цим, вже коло сьомої, не знала куди нести пакети. Григорій ще не виділив їй робочого місця. Таня прийшла з всіма цими пакунками, в приймальню, допоміг занести шофер Саша. Іри не було видно на своєму робочому місці, навколо було та так тихо. Таня поклала все на землю, а сама пішла до Григорія поцікавитися де їй працювати. На своєму робочому місці Григорія не було та й Іра кудись пропала. Таня не залишалося вибору, як залишити все в компанії та самій піти додому. На вулиці вона зустріла Сашу, той курив коло входу до компанії. Залишати ось так квіти було резиковано, але вона вже стомилася і хотіла до дому. Може Саша знає де знайти Григорія, якщо так тоді він міг би сказати йому що вона пішла до дому.
- Саш, ти не знаєш коли приїде Григорій Михайлович чи Іра,
- Та ні вони кожного тижня разом кудись їздять і вже будять завтра, а ти йди до дому, можу підвести,- відклавши цигарку в бік відповів чоловік. Таня подумала про те що Григорій і Іра можуть зустрічатися, все ж вона його секретарка.
- Можеш?- радісно запитала Таня.
- Так сідай куди тобі,
- Я покажу тобі дорогу,- відповіла дівчина.
- Ну гаразд,
 

Таня приїхала в клуб, половина дев'ятої, а вулиці вже в той час було досить темно. Прийшовши кілька хвилин Таня опинилася в самому клубі. Грала музика, бігали офіціантки, Оля на когось кричала. Все жило в своєму звичному ритмі. Переодягнувшись Таня почала робити. Цього вечора нічого не було такого що б вам розповісти, чи навіть принаймні записати в свій щоденник. Прийшовши до дому була сьома Таня поїла і не встигла задрімати як потрібно вижити на роботу. Восьма сорок п’ять Таня була на своєму робочому місті, тобто в компанії коло вчорашніх пакетів. Іри ще не було лише прибиральниця щось мила. Таня раз по разу позіхала, так хотілося спати. Через пів години з’явилася Іра та Григорій, вони йшли тримаючись за руки, помітивши Тану він різко забрав руку. Та навіть бувши млявою дівчина помітила цей різкий жест, хоча і вдала вигляд що нічого не помітила.
- Ти вже прийшла?- запитав поглянувши на неї.
- Так, - піднявшись,- в мене питання де мані працювати?- навіть не звернувши увагу як він говорить до неї.
- Точно я ж вчора тобі не дав місця, ти можеш працювати в конферанс залі поки що, а тоді ми подумаємо, Іра допоможи Тані,- наказавши строгим голосом промовив до дівчини.
 

Не охоче, але Іра підвелася і почала носити разом з Танею все. Коли перенесли Таня почала все виставляти на стіл. Через якийсь час Таня хотіла зайти розпитатися скільки в компартії кабінетів, але знову нікого не було. Таня вирішила піти сама подивитися скільки ж їх. Нарахувавши їх зо п’ятнадцять на двох поверхах, в яких була розташована компанія, все інше належало іншим невеликим фірмам. По полудні дівчина почала робити композиції, робочий день Таня тривав рівно вісім годин, тому Таня з дев’ятої до п’ятої години працювала, за цей короткий час Таня зробила лише три композиції, а до п’ятниці вона повинна закінчити тринадцять композицій. А залишалося не так багато часу як вона думала. Вже падаючи з ніг Таня виходила з компанії. Додому приходила в шостій лягала спати лише до восьмої, а в дев’яті клуб, так тривало до п’ятниці. Коли вона робила останні п’ять композицій, сьогодні Таня відпросилася з клубу на кілька годин. Вже була восьма коли Таня почала робити останню композицію. Якось вийшло так що всі ці дні вони майже не бачилися, вона приходила рано коли його і Іри ще не було і йшла так само коли їх вже не було. Цього разу Таня надто запрацювалася щоб звернути увагу що хтось зайшов до кабінету.
- Красиво,- почула за спиною голос Григорія.
- Дякую,- обернувшись промовила Таня, вона навіть не звернула уваги на те що він був ще на роботі.
- В понеділок рознесеш всім,- мовив не то наказуючи не то питаючи.
- Так, я й планувала, - ніяково відповіла Таня,- А ви чому затрималися,
- Таня можеш не звертатися офіційно до мене,- мовив він підійшовши до дівчини ближче.
- Тоді, ви теж ой ти.
- Я ж просив.- промовив Григорій,- та й вже давно здається не вмикаю.
- Ти зайшов щоб щось спитатися?- нарешті наважилася запитати дівчина.
- Формально так - здумавши трохи нарешті мовив, Таня далі працювала і не оберталася,
- Через тиждень Миколая я б хотів привітати дітей з інтернату. – знову почав мовчати. – Ти могла б щось придумати, щоб дітям було цікаво,
- Так. Можна зробити не великі подарунки я б могла гарно запакувати щось купити  все відправити їм,
- Гарна ідея, тоді в понеділок на столі будуть подарунки, а ти їх запакуєш в коробочки,
- Так,
- Тоді говори що купити?- раптом запитав сідаючи перед нею на стілець. Від цього Таня навіть опустила ножиці в низ. він поклав руку на стіл чекаючи відповіді.
- Для дівчаток можна м’які іграшки й ляльки, а для хлопчиків машинки та лего, книги тощо цукерки та фрукти, а скільки дітей,- запитала Таня,
- Дев’яносто три,- відповів швидко
- Добре я приготую все, але щоб в понеділок все почати. - Таня обернулася робота з квітами була закінчена, дівчина почала прибирати все зайве і не добре в мусонне відро. Протерши очі зняла фартух. Виключила пістолет.
- Я можу тебе підвести куди?- запитав чекаючи коли дівчина все закінчить.
- На другу роботу,- промовила Таня, швидко це б могло економити їй час на маршрутку.
- Добре. - погодився Григорій він закрив зал, вони обоє пішли на стоянку де стояла машина Григорія. Не великий чорний джип, з гарними номерами які здивували дівчину. Усі парні числа через один, таке враження наче їх робили на замовлення. Таня сіла вона знову про терла очі, випила якусь таблетку, Григорій звернув на це увагу, він і раніше бачив що вона щось приймала, але цього разу йому стала цікаво, але він все ж не запитав. Т Всю дорогу вони мовчали. дівчина дивилася у вікно чоловік просто вів машину, лишень коли авто зупинилося на стоянці коло клубу, він зупинив Таню яка вже збиралася виходити.
- Навіщо ти працюєш на двоє роботах,- запитав, дівчина повернулася до нього здивувавшись.
- Потрібні гроші, багато грошей,- відповіла не збираючись затримуватися довго.
- Таня, - дівчина вийшла з машини. Не звернувши увагу на те що він ще хотів щось сказати.
В суботу і неділю вона відсипала за весь тиждень, ходила лише в клуб та планувала вечірку на нових рук. В понеділок вона зайшла на своє робоче місце і була просто в щоці стільки іграшок і фруктів, а на столі лежав маленький коричневий ведмедик зі запискою в руках :
“Тані з Любов’ю ”
            Таня відставила ведмедя, і почала витягувати коробки, рожеві для дівчат сині для хлопчиків. Скільки пройшло часу поки вона розсортувала подарунки вона не знала до поки не зайшов Григорій. Вона просто працювала як завжди час йшов для неї здається не помітно.
- Ну як?- запитав він,
- Рай для дітей,- відповіла Таня подивившись знову на ведмедя.
- Не хочеш піти поїсти,
- Хотілось би, а хіба час є,
- До середи маєш час, а в п’ятницю в мене збори тому тобі прийдеться в четвер тут робити на них композиції з живими квітами,
- Добре,
- Тоді ходімо, Іра з нами вона вже чекає,- Таня залишила всю роботу пішла з ним, вийшовши з компанії перейти до рогу і все кафе “Марія”,
Таня не замовляла багато лише чай і салат, та раптом подзвонив телефон їй.
- Доброго дня, вас турбує Дмитро Ярославович,- почула вона незнайомий голос в трубці.
- Так, що сталося з мамою,- дівчина відійшла трохи щоб поговорити з лікарем, який не так часто дзвонив їй.
- Навіщо ти її запросив,- мовила притулившись до Григорія Іра.
- Хотів щоб вона пообідала з нами.- відповів Григорій Ірі, усміхаючись.
- Що на неї запав?- запитала знову піднімаючи чашку кави до рота.
- Ні зовсім,
- Спершу береш на роботу дивно не міг відмовити, а тепер обідати кличеш, що далі,- почала Іра сваритися, саме Таня підійшла.
- Мені потрібно поїхати на кілька годин,- мовила раптом Таня на якій не було лиця. Дівчина раптом просто побіліла,
- Щось сталося,- запитав Григорій стаючи,
- Мама,- ледь вимовила Таня,- Мені потрібно в лікарню, - сказала дівчина і побігла на вулицю. Григорій витяг гроші та поставив на стіл, побіг за Танею,
- Куди?- закричала Іра, якій здається зовсім не сподобалося те що він так просто покинув її.
Приїхавши до лікарні Таня кинулася одразу до лікаря, дівчина не повірила тому що сказав він через телефон. В матері був сильний приступ і вона хотіла себе покалічити. На коридорі було тихо лише де не де було чути вигуки, Григорій йшов за нею тихо роздивляючись навколо. Знайшовши Дмитра Ярославовича в своєму кабінеті. Дівчина не привітавшись зовсім одразу встала перед лікарем.
- Що з нею?- запитала оглянувши кабінет.
- Потрібні дорогі ліки вона починає хворіти на епілепсію, приступи частішають на тому тижні вона накинулася на медсестру. Цього сама себе покалічила,
- Як вона,- ледве мовила Таня,
- Все добре стан кращий, але потрібні ліки з Німеччини, а в нас такі немає потрібно в Київ їхати за ними, вони досить дорогі,- мовив лікар помітивши як Таня сама ледь стоїть на ногах.
- Знову гроші,- прошепотіла дівчина відчуваючи що просто втрачає сили.
- Я куплю тільки дайте мені на значення і назву,- перебив її Григорій,
- Але,- звернувся лікар до чоловіка поглянувши на дівчину.
- Не хвилюйся ти працюй в тебе багато роботи, а я дістану ліки вже до п’ятниці будуть,- мовив забираючи від лікаря аркуш.
- Дякую, я віддам гроші з зарплати,- промовила Таня.