Спогади

Спогади

            Було то десять років тому, на одному з курортів куди за путівкою поїхала Таня як одна з кращих учениць класу. На цьому ж курорті віддихав він молодий першокурсник програміст Григорій Балута, юний красивий сексуальний юнак, який мав багато жінок та дівчат у свої сімнадцять. Познайомилися вони з тендітною не великою дівчинкою саме тоді коли він мав ще п'ять днів до кінця відпустки.
 

1 день
 

Сонце жарило за вікном, температура була вище тридцяти градусів, Таня в перше була на морі тому тільки розпакувавши речі вибігла на пляж. Вітер був легенький, тому ледь чути було як він колихав дерева, хвилі були досить малесеньким. На пляжі ні кого окрім якогось дивака який сидів у воді та щось хлюпав руками по ній. В той час сонце саме почало жарити так що сидіти на відкритому пляжі було просто безглуздо, та той дивак навіть не зважав на жару. Таня придивилася з далеку, завагавшись чи йти далі на пляж до якого вона так хотіла потрапити. Дівчина вирішила все ж таки підійти до моря. воно ж не його одного. Вставши коло моря, вона одразу його полюбила, вона б зараз так хотіла зануритися в холодну воду і поплавати.Ось проблема вона не уміла цього, тому просто пішла собі в воду. Мама казала якщо вона не уміє плавати то краще глибоко не заходити, глибше як до своєї шиї не йти.Таня була не великою на свої роки. Їй було шістнадцять, а зріст вона мала лише 154 см. Тому коли вона пішла в воду не розрахувала і пішла під дно вода закривала їй голову. Таня почала коливатися в воді та кликати на допомогу. Такий страх охопив її що дівчина вже і забула що не потрібно було панікувати, але не могла впоратися з цим.
- Рятуйте ай рятуйте. - вже ридаючи викрикувала дівчина, як той хлопець який був на іншій стороні берега стрибнув у воду підплив витягнув її на пісок. – Дякую,- ще й досі трясучись сказала Таня, відчувала як її голос почав.
- Навіщо полізла якщо не вмієш,- промовив вродливий хлопець, Таня підняла голову і відчула як хлопець оглядає її тіло від чого дівчині стало непособі. Вона сховала очі, але їй надто стало цікаво. Вона раніше не відчувала, він був такий мокрий що сонце виблискувало по мокрому лицю, волосся приклеїлося до голови. Його очі Таня напевно ніколи їх не забуде вони були такими світлими, від чого дівчині стало ще ніяко віще.
- Я думала що там не глибоко,- відповіла зніяковіло дівчина, хлопець піднявся і подав руку, Таня встала вона у порівнянні з ним була як мурашка.
- Як тебе звати?- запитав він раптово.
- Таня,- прикусивши язика відповіла дівчина.
- Класне ім’я мене Грішка. Ну Григорій – повторив хлопець, помітивши що першого вона не зрозуміла.
- Дякую що спас,- ще раз промовила закусуючи собі губу.
- Ти в перше на морі?
- Ага так,вона таке красиве, але так шкода що я плавати не вмію,- мовила повернувши голову до хвиль.
- Я навчу,- цього дівчина ні як не очікувала почути від незнайомця.
- Навчиш,- повторила
- а скільки тобі виглядаєш такою малою, ? раптово запитав юнак.
- Шістнадцять, а що,
- Просто,- усміхнувся,- молодша лише на рік, а виглядаєш як дванадцятирічна ну хіба що форми не такі,
- Що?- він що про груди подумала Таня і зробилось ніяково вона обернулася, відчуваючи що червоніє.
- Чого ти, тобі йде,- Таня і далі стояла спиною до нього, що робити чи піти чи залишитися,- Симпатична така, збудуймо замок і так немає що робити, - промовив Гріша,
- Ну, я…
- Ти що не вмієш,
- Так, я мало гуляю, а на морі взагалі в перше,- відповіла повернувшись до нього знову.
- Ну нічого Таня навчимо всього, сьогодні замок, а завтра плавати,- сказав Гріша і почав копати яму,- Принеси води ось там відерко,
І почали вони, як малі діти гратися з піском, хлопець показував як правильно робити вежу. Таня уважно дивилася і вчилася, не так і легко було збудувати замок подібний на справжній тільки менший. Вони навіть не помітили як на пляж вже почали ходитися люди, що години їх ставало більше. А вони продовжували бавитися як діти, тільки от вже навіть забули що тільки познайомилися. Дівчина лише звернула увагу коли сонце почало сідати, замок був готовий. Останню годину вони просто сиділи дивлячись на хвилі які колихав вітер. і говорили. говорили про різне та спільне. Голос Григорія наче заворожував дівчину, яка помітила що вже сонце сідає потрібно було йти.
- Мені пора,- встаючи мовила дівчина.
- Куди ?
- Я повинна встигнути поїсти,- стаючи сказала Таня, Григорій встав вслід за нею і підійшов до дівчини, -Що ти робиш,- поглянула на руку Григорія який взяв її за неї запитала.
- Хочу тобі дещо показати, - відповів хлопець
- а вечеря,
- Почекає, тут не далеко є гарний крайовид, - Таня пішла за Григорієм, вона і гатки не мала що таке існує. Хлопець завів її на скелі, де було добре видно як сонце сідає, юнак присів на краєчку. Таня стояла заворожено дивлячись на море, сонце яке ховалося під воду, такого вона ще ні разу не бачила за своє життя. Стало ще темніше коли воно зовсім зникло, залишилися лише зорі, місяць який освітлив море своїм білим сяйвом.
- Завтра ще зустрінемося?- повернувши голові назад запитав хлопець.
- Що?- Заворотна крайовидом прийшовши до себе від таких слів.
- Я кажу завтра чекатиму тебе на пляжі в той час коли ми познайомилися,
- Добре я прийду,- відповіла Таня, вона навіть і не помітила як хлопець зник з її виду. Дівчина ще стояла так хвилин зо двадцять, а потім отямилася пішла в свій готельний номер. Таня не встигла повечеряти, тому пішла в ліжко, більше ночі вона не могла заснути, все думала про незнайомця. Григорій тої ночі приснився її вперше.
 

2 день
            Ранок наступного дня почався не дуже успішно падав сильний дощ, за вікном гриміло. Таня бачила що хвилі дуже великі, і навряд чи сьогодні вона зустрінеться з ним, а так хотілося. Переодягнувшись, вона вийшла в невеличке кафе, ще з обіду вчорашнього дня вона нічого не їла. Тому зараз вона б з’їла три порції, заказавши борщ і вареників з вишнею, Таня почала чекати на свій за каз. Протираючи очі від сну, і по зіваючи дивилася за вікно погода точно була не для прогулянки. Та може все ще до полудня зміниться, вона ж так хоче побачитися з цим Грішою. Поснідавши пішла гуляти по готелю, в номері ж не було чим зайнятися, тільки як вийшло трохи сонечко з хмар, дівчина одразу ж дряпнула на пляж. На ньому стояв весь промоклий Григорій побачивши Тану він обернувся. Дівчина бігла так швидко, то коли вже стояла коло нього нагнулася віддихуючись.
- Я трохи спізнилася, вибач,- закашлявшись сказала Таня,
- Трохи це чині, але ніколи не спізнюйся, без причини,- мовив він строгим голосом. В цю мить дівчина навіть відчула як роздратувалася через це, але поглянувши на його вигляд швидко забула про це.
- Добре,- далі ледь говоривши,- Що будемо робити сьогодні, - запитала дівчина, Григорій обернувся до неї
- В мене таке дивне відчуття,- подивившись на море мовив.
- Що? – запитала Таня,
- Не знаю, - сказав і пішов в глиб моря,- Ходи до мене.- Таня помахала
Головою що не піде,- Та не бійся я з тобою.
- Тобі я довіряю, але ні,- він вийшов з води пішов до Тані, дівчина почала втікати та Григорій бігав набагато швидше тому злапав її, взявши на руки поніс у воду. Хляпусь і Таня вже в воді, на глибині понад двох метрів, під водою відкрила очі, і почала хлюпатися на верх. Григорій взяв її підтримуючи,
- Ти як почнемо уроки плавання,- усміхаючись сказав, взявши її за талію.
- Ти здурів чи що? - закричала у відповідь.
- Так урок перший не панікуй для початку навчу тебе на спині плавати,- сказав і знову відпустив, Таня пішла на дно схопившись за ногу почала триматися, юнак витяг її.- Лягай на спину,
- Так,- лігши на спину сказала Таня,
- Ага, а тепер повторяй за мною. - Григорій почав показувати як потрібно плавати, вона швидко навчилася на спині. Ще довго просто так лежала собі, наступний був урок плавати як собачка це було вже легще. Хлопець вчив плавати дівчину досить довго до поки на небі знову не появилися хмари, а вже наступної миті на воду впали першу краплини. За ним пронісся сильний холодний вітер, який перевернув дівчину на живіт, за кілька хвилин вона вже не могла навіть поворухнутися хвиля знесла її глибше до середини моря. Григорій не встиг наздогнати хвилю яка знесла дівчину.
- Таня тримайся,- дощ ставав більший,
- Мені страшно вода, вона.. - налякано мовила дівчина.
- Тримайся,- він нарешті зміг доплисти до неї подавши руку, вони відплили досить далеко від берега тому добиралися трохи довго. Весь час поки плили він не відпускав Таніну руку. На бери зі Таньою лягла на неї падав дощ, але дівчина настільки стомилася що навіть руку важко було підняти.
- Ходімо потрібно зігрітися, а то простигнемо,- мовив встаючи хлопець. Звідки ж в нього стільки сил подумала дівчина.
- Тут так гарно це ж теплий дощ,
- Хочеш залишитися, тоді чекай я зараз,- Григорій побіг кудись, Таня лежала на піску дивилася на небо, дощ падав по обличчю, коли прибіг Григорій він мав якийсь коцик. - Ось так,- накривши голови сказав,
- Так нічого не видно,- сміючись відповіла Таня,
- Дощ вже не пере стани сьогодні, сьогодні неділя і буде дискотека тут не поодалік хотіла би піти зі мною.- якось не впевнено питався юнак,
- Ага, а коли ?- зацікавлено запитала.
- На дев’яту,
- Тоді вже пора йти сушити волосся,
- Стій, куди погнала,- Таня побігла, а він побіг за нею,- Скажи де тебе чекати,
- Тут, коло пляжу, (о) пів до дев'ятої, - Таня пішла собі, в номері вона швидко прийняла душ і посушила волосся, довго не могла вибрати що їй одягнути, нічого нарядного такого не було.