Нова робота

                                            Нова робота

Алекс дотримав свого слова, він позичив гроші наступного ж дня. Поспішаючи до банку щоб не виріс відсоток від затримки, дівчина навіть не думала про те що в неї залишається зовсім мало коштів на житті. Усе що вона мала віддасть в касу “Кредо банку” який був не далеко від колишньої роботи дівчини. Куди Таня часто вибігала платити за кредит. Після чого вона пішла шукати знову роботу, холодний морозний вітер дув ще сильніше Тані в обличчя, дівчина йшла дорогою, вся тряслася від холоду. Синоптики пообіцяли що грудень буде дуже холодним, сьогодні найперший число. Хоча раніше здавалося що зима не буде такою холодною, а тепер цей мороз який залишається на щоках, та червоні від холоду пальці. Промерзле тіло, і все що вона чула весь тиждень бігаючи з однієї вакансії на іншу це лише короткі фрази відмов.
- Ви нам не підходити. – обурено.
- В нас не має для вас вакації,- зневажливо.
- Вибачте, але ми вже взяли співробітника,- байдуже
- В нас не має місць,- співчутливо.
 

У суди де ходила дівчина їй відповідали те саме. Так минув тиждень вона залишалася без надії на щось добре. В неділю вона вже не хотіла ставати зі свого ліжка, пролежавши цілий день дивлячись в стелю. Таня думала про своє життя, як вона докотилася до такого, на дзвінки Алекса вона просто не відповідала, він же докучав її кожен день. Напевно досі хотів вмовити її щоб вона погодилася на лікування, але для чого якщо вона і так нікому не потрібна. І ще ці постійні гроші яких не було. В понеділок Таня знову вирішила піти пошукати роботу, і знову були ті самі слова від яких вже починало нудити. Стомившись від усього цього, дівчина вирішила піти в парк відпочити трохи і подумати про те що робити далі. Сівши на лавку в своєму улюбленому парку дівчина, мрійливо розглядала дерева гілочки яких колихав вітер. Якісь дерева мали ще жовте листя, якісь вже були зовсім голі котрісь, ще навіть залишилися зі снігом який падав в ночі.
В дива дівчина ніколи раніше не вірила, вона знала що може бути лише не поганий збіг обставин, але щоб диво про яке мама часто згадувала їй в дитинстві це ні. Коли вона росла то була ще тою реалісткою, потрібно вірити лише в себе, ніхто не поможе коли щось станеться, цього принципу дівчина дотримувалася. Хоча інколи так хотілося помріяти. Таня вже збиралася піднятися з лавки, знову блукати холодними вулицями коли до її ніг приклеївся якийсь лист. Вона вже була готова викинути його в смітник поруч, коли встигла розгледіти надпис.

“Оголошується набір співробітників в компанію комп’ютерних ігор ”ГМБ Джидай ППФ” за професіями
1. Секретар,
2. Бухгалтер
3. Розробник ігор
4. Програміст
5. Промоутер
6. Флорист
Просимо мати з собою резюме і паспорт ”
 

Взявши листівку до рук спершу дівчина подумала що це якийсь розіграш, може хтось так вирішив пожартувати над нею. Не могло ж бути так що це листочок впав саме до її ніг, дівчина не повірила своєму щастю. А якщо це те що вона шукала, все ж таки вона вже не одну відмову сьогодні почула якщо почує ще одну нічого не станеться такого страшного. Взявши в руки листівку, так не наче доля їй подурувала шанс, вона стала і почала кружлятися як маленька дитина пригадуючи дитячі роки. Люди що проходили повз неї оглянулися на дивачку, але не сказали ніц. Потім знайшла адресу компанії, що находилася по вулиці Соборна 2 а. Таня знала де це тому поспішила швидко до підприємства. За пів години вона стояла коло великого будинку. Піднявши голову дівчина побачила велику будівлю компанії, на вході стояв швейцар, заїзд до підземної стоянки огороджений. Все так виглядало як в казці, або крутому фільмі. Невже їм справді потрібен флорист, «може для оформлення офісних приміщень», подумала дівчина. Таня гордими сміливими кроками пройшла в перед, двері відкрив елегантний чоловік, у формі посміхаючись. В приміщені було ще краще в суди метушилися люди, як бджілки. Пройшовши до середини помітила два ліфти, Таня не полюбляла ліфтів привітніше було б йти пішки, але сходів здається не було видно ні де. Підійшовши до дошки на якій був розписаний план будівлі дівчина швидко знайшла потрібний їй офіс. Він знаходився на четвертому поверсі.
На вході до ”ГМБ Джедай ППФ” сиділа секретарка, Таня пройшла повз неї, але та вибігла зі свого місця, схопивши дівчину за зап'ясток так наче вона була право порушницею.
- Пані ви записані, - загородивши вхід до кабінету директора промовила симпатична дівчина.
- Ні, я на співбесіду на рахунок роботи,- показавши листівку, сказала,- Ось моє резюме і паспорт особи ще є трудова книга,- мовила кліпаючи широко Таня, тут дуже швидко стало тепло.
- А, Григорія Михайловича ще не має в нього нарада. Можете по чекати,- відійшовши в бік сказала,- Присядьте може чай чи каву?- запитала оглядаючи дівчину з голови до ніг. Таня відчула на собі цей дивний погляд який давно вже не відчувала.
- Чай якщо є зелений,- відповіла Таня сідаючи на розкішний білий диван, на маленькому столику були різні програми про ігри.
- Ось, Григорій Миколайович буде через годину, якщо можна на яку професію ви претендуєте,- подаючи зелений чай в білому фарфорі, промовила дівчина. Таня ж мовчала. Попиваючи чай вона переглядала один з журналів, там були новинки ігор, хоча дівчина цим не цікавилася їй досить сподобалися їхні описи. Може як би вона була трохи меншою вона би помагала в кілька з них. Вже доходила п’ята година, а шефа ще не було. Таня сиділа вже близько трьох годин, дівчині надоїло сидіти. Може все ж таки це не її доля, вже пізно і так темно вертатися, а то вже зовсім буде ніч коли буде йти до дому. Подумала оглянувши кабінет.
- Я можу залишити своє резюме і прийти завтра,- підійшовши до стола секретарки сказала,
- Так, я вас запишу на яку годину вам вигідно,- запитала дівчина опустивши голову над монітором.
- На другу, як що можна,
- Добре скажіть ваше ім’я,
- Орлик Тетяна Володимирівна,- залишивши на столі свої дані вона пішла в сторону ліфту, він довго не їхав.,- Де вас тут сходи?,- запитала дівчина, секретар показала дорогу, Таня зійшла в низ вона йшла роздивляючись компанію. Він же йшов розмовляючи телефоном, піднявши голос на когось на тому боці. Дівчина навіть не помітила як в неї налетіли, тільки відчула не великий поштовх в голову, і шапка одразу впала в низ разом зі сумкою. Чоловік в чорному дорогому костюмі зупинився відставивши мобільний в бік. Він схилив голову в низ.
- Вибачте, з вами все гаразд?- запитав налякано розглядаючи Таню,
- Так все добре,- відповівши нагнулася за шапкою та сумкою, але Таня спішила вона збирала свої речі і вибігла з приміщення так швидко що Григорій нічого і не зрозумів продовжив говорити.
- Якась дивачка, - промовив до себе.
            Таня так бігла швидко що й не побачила що загубила телефон, зупинившись вже тоді зрозуміла що він вилетів з сумки тоді коли та впала на підлогу. Та вертатися було вже надто далеко, дівчина вирішила що завтра забере його коли повернеться до співбесіди.
Пройшовши крок він помітив що щось штовхну ногою піднявши то був не великий телефон жабка, зелений з наклейками та дивним білком, поставив в кришену і пішов далі. Подумавши що його загубила ця дивна дівчина. У своєму кабінеті він витягнув його поставивши на стіл, почав розглядати. Так наче вперше бачив такий дивний телефон, але ж ні в ньому щось було таке чого Григорій не міг зрозуміти. Він навіть не чув як в кабінет стукала його секретарка, яка і зайшла не почувши відповіді.
- Григорію Михайловичу до вас приходила дівчина, вона казала на спів бесіду хіба ви не набрали вже робітників?- захиталася поглянувши на шефа.
- Так, а коли?- далі роздивляючись телефон промовив,
- Щойно пішла, вона завтра прийде навіть своє резюме залишила, - ставлячи на стіл сказала,
- Іра, принеси мені щось пити та поїсти не їв на цій зустрічі голодний жерсть,- відказав виклавши телефон в бік.
- Добре, як завжди,
- Так думаю що так, - промовив, Іра вийшла Григорій поставив телефон на стіл, куди поклала резюме Іра. Він навіть не відкрив його.