Глава сьома. Хвилювання.

    Мені знову снились кошмари. Але на цей раз про те, що мене катують різними способами за те, що я не змогла вберегти навіть власну таємницю. І не змогла ж. Рагнар все бачив. І якого чорту йому знадобилось побачити моє обличчя?... Невже він став настільки одержимий ідеєю знищити мене? І окрім цього я довго не могла заснути з-за постійних думок в голові, а потім прокинулась дуже зарано і проспала всього лиш три години.

— Погано виглядаєш. - Помітила Ганна Іванівна, коли я розмістилась в одному з м'яких крісел.

    В останній час сеансів з цією жінкою ставало все менше й менше. Мій стан набагато покращився з нашої першої зустрічі і ледь не до ідеалу поступово підходить, то чому ж і не зменшити наші зустрічі? В цьому вже майже нема сенсу.

— Просто погано сплю в останній час. Нервуюсь через навчання. Все ж, півтора місяця залишилось. Тим паче, новий колектив, все таке...

   Я сказала їй половину правди. У мене дійсно інколи проскакували рідкісні думки на рахунок того, як мене приймуть в новому універі, і чи впораюсь я з навчанням там. Але спала я погано не тільки з-за цього. Можна навіть сказати, що взагалі майже не з-за цього. А з-за Рагнара.

     Постійно в голові думки про те, що мене чекає, що мені варто зробити чи сказати, коли станеться та чи інша ситуація, і як не дійти до ще гіршої. Коли я думаю, що мені стало трохи легше, і напад негативних думок нарешті спав, знову з'являються нові думки про теперішнє становище.

— Ти впевнена? - Питає вона, натякаючи, що всеодно колись дізнається про те, що мене турбує.

   Вона завжди була проникливою. Вміла підійти до пацієнта так, щоб він поступо відкривався їй з більш глибокої сторони. Зараз же Ганна Іванівна вирішила чомусь не сильно давити на мене, даючи шанс сказати все, як є, якщо я знову наважусь.

— Так, впевнена. - Лиш відповідаю.

    Жінка лиш хмикає. Мружиться, дивлячись на мене. Знову емоції намагається розпізнати. Але на цей раз я ховаюсь від неї, не даю можливості зрозуміти, чи турбує мене щось окрім нового навчального року. Ховаюсь настільки глибоко, що й сама не розумію, чи зможу потім виповзти колись назад і розповісти усім правду.

    Сеанс пройшов доволі швидко - в принципі, як і завжди. Я не встигла навіть помітити, що вже пора було назначати нову зустріч, вже в який раз на наступний місяць, якщо не через один. До цього нам доводилось зустрічатися набагато частіше, бо до цього і проблем було більше.

— Наступний раз буде вже передостаннім. - Попередила мене жінка, коли я вже збиралась виходити.

    Я лиш киваю, нічого не відповідаючи, і виходжу з кабінету. Зітхаю. Ну ось і все. Тепер галюцинації вже наврядчи будуть турбувати мене в майбутньому. Принаймні, так активно. Навіть без пігулок я можу протягнути два чи три тижні, і тільки тоді щось починається.

    Коли я повертаюсь додому, нікого ще не було Саша знову бігає по додаткових, батьки ще з самого ранку на роботі. Вся квартира на якийсь час була моєю. Поки, занять особливих у мене не було, а залишатись наодинці з думками якось не дуже хотілось.

— Все добре? - Запитав у мене Вітя, коли ми зустрілись з ним сьогодні ввечері.

    Хлопець обіймає мене за плечі, стаючи якомога ближче і дивиться на обличчя, намагаючись розпізнати мої емоції. Я розслабляю м'язи, намагаючись не видати себе.

— Так. - Відповідаю. - Якби щось турбувало, я би точно сказала.

   Вітя посміхається. Легенько киває головою, наче намагається підбадьорити. Кріпко обіймає. Я притискаюсь до широких грудей хлопця, чую, як повільно б'ється його серце. Так і хотілось би мені залишитись - ні про що не турбуватись, знаючи, що в найближчий час все точно буде йти добре.

    Але на секунду я задумуюсь - чи дійсно я готова буду ділитись з кимось інформацією, яку маю зараз? Ну звісно зможу, - чується десь з глибини мене. І я повністю розслабляюсь.

    Цієї ночі я знову втікаю з квартири. От скільки клялась, що то були останні рази, і знову дозволяю собі таку слабкість. Знаю, ризиково, але я не можу спати. Постійно в голові якісь думки, які заважають мені спати. Та що ж це за фігня то така, що спати мені нормально не дає вже який рік... Спочатку галюцинації, тепер ще й ця фігня з думками, яких я не можу позбавитись навіть на хвилину. Але зробити я нічого не можу. Принаймні, поки що.

    Відчуваю, як в голові починають з'являтись плями пустоти. На кілька секунд з'явилась довгоочікувана тиша та спокій в голові, яких я очікувала більше за все за останній час. Але буквально через кілька секунд знову почали з'являтися різні погані думки.

   Що, якщо я не впораюсь? Натиск Рагнара може бути з кожним разом все сильнішим і сильнішим, і я не знаю, чи зможу взагалі це все витримати. Що, якщо й інші не допоможуть, якщо я спробую все ж поскаржитись? Відвернуться від мене, кажучи, що це невід'ємний тягар і що мені треба було раніше думати над тим, що я роблю, а що ні. А що буде, якщо мені доведеться здатися?

    Лиш на одну мить ми голові з'явилась рятівна думка, як відволіктись - у мене ще могли бути непрочитані листи на моїй базі. Деякі голови Ринків - як їх інколи називають, - могли відправляти звичайні листівки завдяки довіреним лицям. Хтось через те, що видалив усі «стрьомні» чати, і доводилось ось так повідомляти інших, що пропаде на якийсь час. Хтось просто з-за того, що не знає мого номера, і доводиться розпитувати людей адресу пошти. Або ж просто не хотів порушувати конфіденційність. Але в голову пришла одразу згадка - усі листи я давно прочитала і написала на них. Ще позавчора, коли думки знову настигли мене.

    Ось так я й залишилась плентатися по вулицях наодинці, засунувши руки до карманів і намагаючись прибрати усе, що мені заважало і що так сильно турбувало хоча б на кілька хвилин.

..

..

..

..

..

    Рагнар ходив туди-сюди по своєму кабінету і ледь не гарчав від роздратування. Він стільки ганявся хоч за якоюсь правдою, а Обснайт, як виявилось, не він, а вона. Спочатку Рагнар не хотів у це вірити. Думав - якого чорту?! Невже вона настільки непогано змогла вжитися в роль?! Але, згадавши, з ким він має справу, Рагнар зрозумів, що з цією дівчиною і не таке може бути. Тим паче, якщо добре придивитись, це дійсно був не хлопець, а дівчина.