Тихий дотик любові
Прийняття себе
Коли я вперше побачила тебе, то нічого не відчула. Тільки спокій. Наче вперше за довгий час побачила сушу. Заново вчилася ступати по ній босоніж.
Ти мовчки підтримував. Не питав про минуле. Але дивився так, ніби я диво. Чи була такою насправді?
Ти вчиш мене любити себе. Іноді незграбно й боляче. Та це не той біль, який колись пізнала. Твої доторки і обійми лікують душу. Мені цікаво дізнатися все про тебе. Люблю дивитися як ти колупаєшся в автівці. Або ремонтуєш свою улюблену Яву 1993 року. На твоєму обличчі шрами. Я хочу знати звідки вони. Та ти мовчиш. Або переводиш розмову на іншу тему. Але це частина тебе. Не варто її ховати.
Спробуй відкриватися мені так само як я тобі. Спробуй. Я готова чекати стільки, скільки тобі треба. Готова просто бути поруч. Мовчки. Бо мовчання для тебе дуже важливе.
Коли ти кудись їдеш я готую собі каву і слухаю Братів Гадюкіних. Мій покійний батько їх дуже любив. Тепер люблю і я.
Вдягаю потерту шкірянку і виходжу на балкон. Вдихаю свіже повітря і тихо усміхаюся собі. Нарешті й до мене прийшло те саме почуття - кохання. Повірте воно вартує того, щоб чекати.
Якщо вам подобаються такі замальовки, то не забудьте підписатися.
Ваша Юлія Хемс.
Відредаговано: 17.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
