Епілог

Минуло два роки. «Простір Пам'яті та Надії» став окрасою містечка, місцем, куди люди приходили не лише з розрадою, але й з надією. Соломія та Данило продовжували працювати разом, заснувавши спільну студію «Камінь і Світло». Їхні професійні суперечки все ще спалахували, але тепер вони закінчувалися поцілунками, а не образами.

Їхнє весілля було тихим, але наповненим світлом, і відбулося, звісно, біля їхнього творіння.

Соломія стояла у простій, але елегантній сукні, поруч із Данилом, який вперше в житті виглядав абсолютно спокійно і повністю щасливо. На церемонії були лише найближчі.

Юля, найкраща подруга та свідок, не могла стримати сльози. Але це були сльози гордості та радості за те, як її Соля відродилася. Вона підійшла до них після церемонії і сказала: «Я ж казала, що дружба врятує світ! А кохання його збудує!»

Данило взяв Соломію за руку, дивлячись на скульптуру, де темний камінь врівноважувався світлим мармуром.

— Це наш шлях, — прошепотів він їй, притулившись щокою до її волосся. — Не ідеальний, але міцний.

— Міцний, як граніт, і світлий, як мармур, — усміхнулася Соломія, дивлячись на свого чоловіка.

Вони знайшли не заміну минулому, а нове, доросле щастя, яке народилося прямо із серця їхньої спільної розради. Вони довели, що кохання — це не лише про романтику, але й про сміливість жити далі, всупереч сльозам.

Кінець історії, початок їхнього спільного життя.

На цьому я закінчую цю історію. Але на мохй сторінці є багато інших,цікавих історій. Данило і Соломія тепер разом, більше немає про що писати. Гайда на мою сторінку, друзі! Щасливих вам побажань! Почитайте "Контракт на сім"ю":) Люблю вас!