Розділ 12. Потужний Тиск Дружби

Наступного дня, коли Соломія та Данило подали свій звіт до міської ради, вони отримали несподівану підтримку. Юля, не чекаючи їхнього дозволу, приїхала до містечка. Вона використовувала свої зв'язки в архітектурному світі, щоб знайти відомого інженера, який підтвердив їхні розрахунки, і навіть написала відкритий лист на підтримку проєкту.

— Дружба — це не лише про вино і розмови, — заявила Юля, коли зустрілася з ними у кафе. Вона була в бойовому настрої. — Це про те, щоб боротися за щастя того, кого любиш.

— Юлю, ти зробила неймовірне, — Соломія обійняла подругу.

— Це ще не все. Я вважаю, що ваша ідея з меморіалом ідеальна, але ви маєте піти на компроміс, щоб зняти напругу з Оксаною та радою.

Юля запропонувала ідею, яка стала ключем до їхнього примирення і до завершення проєкту. Вона полягала у тому, щоб не обирати між світлим мармуром Соломії та темним гранітом Данила, а створити композицію з двох матеріалів.

— Скульптура буде висічена з темного граніту, — пояснила Юля. — Але вона буде вміщена у світлу нішу, створену з мармуру, і з особливим підсвічуванням. Таким чином, граніт Данила представлятиме тягар і пам'ять, а мармур Соломії та світло — надію та майбутнє. Це буде символом того, що щастя приходить не замість горя, а через нього.

Ідея була геніальною. Вона ідеально відображала їхнє кохання — міцне, темне минуле, яке освітлюється новою, світлою надією. Данило вперше за довгий час посміхнувся своєю справжньою, відкритою посмішкою.

— Це ти зробила? — запитав він, з повагою дивлячись на Юлю.

— Ні. Це зробила ваша історія. Я просто правильно її прочитала, — відповіла Юля.

Міська рада швидко відхилила скаргу Оксани. Проєкт був офіційно розблокований. Оксана, побачивши силу їхнього союзу та бездоганну аргументацію, нарешті відступила.