3, 4

Частина III. Справа про Тихе Озеро

Минуло кілька тижнів після укладення контракту. "Примарний Патруль" переїхав зі старого гаража в невеликий орендований лофт, який Джейк гордо називав "продюсерським центром". Частина спонсорських грошей пішла на нову техніку, і тепер Кевін чаклував над новим потужним сервером, а Лео тестував світлосильний об'єктив. Вони були на коні. Але разом з успіхом прийшла й нова проблема — тиск. Тепер вони не могли дозволити собі знімати прохідні історії. Їхній наступний випуск мав бути гучнішим, масштабнішим.

"Отже, ідеї," — Джейк стояв біля великої білої дошки, тримаючи в руках маркер. Він намагався копіювати стиль Стіва Джобса на презентаціях.

"Є закинутий м'ясокомбінат під Броварами," — запропонувала Зої, гойдаючись на стільці. — "Кажуть, там директор у 90-х пускав своїх конкурентів на ковбасу. Можна зняти круту історію про привидів-бізнесменів".

"Банально," — відрізав Джейк. — "Ще є будинок-музей Булгакова. Там нібито теж повно всякої чортівні".

"Занадто туристичне місце," — скривився він. — "Нам не дадуть там знімати вночі. До того ж, це вже настільки заїжджена тема, що нецікаво. Нам потрібне щось ексклюзивне. Щось, що має... вагу".

Він обвів їх поглядом, його очі горіли амбіціями.
"Розумієте, привид на м'ясокомбінаті — це смішно. Дух старого письменника — нудно. Нам потрібна справжня людська історія. Історія з "м'ясом". Реальна трагедія. Щоб у глядача були не лише мурашки по шкірі, а й співчуття. Щоб вони відчували, що це не просто розвага, а дотик до чогось... справжнього".

"Тобто, ти хочеш заробити на чужому горі?" — тихо, майже без інтонації, запитав Лео, не відриваючись від налаштувань своєї нової камери.

"Я хочу створити першокласний контент!" — парирував Джейк, трохи роздратований. — "Люди люблять справжні історії. Нерозкриті вбивства, таємничі зникнення... Це чіпляє. Ми візьмемо реальну трагедію і дамо людям те, чого вони хочуть, — надію на те, що душі померлих ще тут і можуть розповісти свою історію. Це майже... соціальна місія".

Зої глузливо пирхнула, але промовчала. Кевін, не відриваючись від монітора, буркнув: "Ага, місія зі стовідсотковою монетизацією".

Джейк проігнорував їхній скепсис. Він знав, що йому потрібно. Не чергова страшилка, а легенда. І він був готовий перерити весь інтернет, щоб її знайти.

Пошуки тривали кілька днів. Джейк занурився в найтемніші куточки інтернету: архівні форуми, присвячені нерозкритим справам, блоги ентузіастів-криміналістів, старі оцифровані газетні статті. Він переглянув десятки історій, але всі вони були або занадто відомими, або не мали жодної містичної складової. Він уже почав втрачати надію, коли натрапив на неї.

Це була стара, майже мертва гілка на форумі під назвою "Загадки України", датована початком 2000-х. Заголовок теми був простим: "Справа зниклих студентів '96".

Джейк почав читати. Історія була саме такою, яку він шукав. Четверо студентів-географів зникли безвісти під час експедиції в Карпатах. Офіційне розслідування зайшло в глухий кут: ні тіл, ні свідків. Справу списали на нещасний випадок — заблукали, напали дикі звірі. Стандартна, сумна історія, одна з багатьох.

Але далі починалося найцікавіше. Через кілька років грибники випадково знайшли в лісі відеокамеру. Плівка всередині дивом збереглася. Міліція долучила її до справи, але вона нічого не дала слідству — лише хаотичні зйомки лісу та перелякані обличчя. Справу закрили. Але плівка... плівка просочилася в мережу. Якийсь ентузіаст оцифрував її і виклав на форум.

Джейк тремтячими руками клікнув на посилання. Якість відео була жахливою. Зображення тремтіло, звук шипів. Але це було воно. Справжній "знайдений кадр", знятий задовго до того, як це стало модним кіношним прийомом. Він бачив молоді, живі обличчя студентів, їхні жарти, їхню паніку. Він бачив той самий ідеально круглий, чорний, як смола, водойом.

А потім він побачив фінал. Останні секунди запису, про які писали на форумі. Падіння камери. Тремтячий кадр, де об'єктив дивиться вгору. Джейк наблизився до екрана. Форумчани покращили якість цього фрагменту, наскільки це було можливо. І тепер, якщо придивитися, можна було розгледіти те, про що сперечалися в коментарях.

На долю секунди в маленькій калюжі на землі відбивався берег озера. І на ньому стояли чотири темні фігури. Не три. Чотири. І четверта була схожа на Михайла, хлопця, який зник першим. Вони просто стояли і нерухомо дивилися.

Джейк відкинувся на спинку крісла. По його спині пробіг холодок. Але це був не страх. Це був захват мисливця, який щойно побачив свою здобич.

Це було не просто "м'ясо". Це була золота жила.
Нерозкрита таємниця.
Реальна трагедія.
Моторошне, аномальне місце, якого немає на картах.
І, найголовніше, — візуальний доказ. Справжній, незаперечний, жахливий доказ того, що сталося щось по-справжньому дивне.

"Знайшов," — прошепотів Джейк порожньому лофту. Його погляд змінився. Зникла метушливість продюсера. З'явилася холодна, хижа зосередженість. Він зрозумів, що це — їхній квиток у вищу лігу. Це історія, яка зробить "Примарний Патруль" легендою

Наступного ранку Джейк зібрав усіх у лофті. Він був збуджений, як ніколи раніше. На великий екран, який вони нещодавно придбали, він вивів той самий форум.

"Кидайте все. У нас є нова справа," — оголосив він тоном пророка, що несе одкровення.

Зої, яка пила каву, скептично підняла брову. Кевін не відривався від коду. Лео мовчки чистив об'єктив. Джейк звик до їхньої відсутності ентузіазму.

"Ні, ви не зрозуміли," — продовжив він, не даючи їм вставити слово. — "Це не черговий покинутий завод. Це... це джекпот".

Він увімкнув відео.
Спочатку ніхто не виявив особливого інтересу. Якість була жахливою, звук — майже нерозбірливим. Але поступово атмосфера в кімнаті змінювалася. Хаотична зйомка, нервовий сміх, що переходив у паніку, — все це мало гіпнотичний ефект. Коли на екрані з'явилося моторошне, ідеально кругле озеро, Зої перестала гойдатися на стільці. Коли пролунали крики "Михайле!", Кевін відірвався від ноутбука.