Життя прожить – не поле перейти
Народна мудрість – істина довіку.
Та коли пристрасть душу рве в шматки,
Забудеш про дочку й про чоловіка.
Налагоджений побут, праця, дім –
Усе тьмяніє поруч із коханням,
І повертаєшся у літа молоді,
Як ніби вперше – потяг і зізнання.
Чи будеш здатна побороти шал,
Жагу і кволість серця задушити,
Коли дізнаєшся, що той, хто так кохав,
Твою дочку призначений любити.