– Як вам Вірн, ваша високосте? – запитав він тихо у Гвелінди. Дівчина здригнулася, наче її вдарили, і втиснулася у спинку стільця.
– Ч-чудово, ваша величносте, – відповіла вона ледь чутно. – У вас дуже гарна країна.
Можливо, вона говорила навіть щиро – та розпізнати це за очевидним страхом було складно. Вірнською вона говорила погано – наче ніколи й не думала, що їй доведеться опинитися тут.
– Сподіваюся, вашій сестрі тут також сподобається, – додав Корвін наче мимохідь. – Вірн наполегливо готується прийняти нову королеву.
Гвелінда знову здригнулася. Погляд її швидко метнувся до маера Велорі, що розвалився на стільці поряд, а тоді повернувся вниз, до тарілки.
– Я… – почала вона і змовкла.
А ось на лиці радника короля застигнув дивний вираз: острах і водночас огидна, ледь помітна посмішка.
Я стиснула кулаки.
– Боюся, її високість Алісія не прибуде. Король, у його мудрості та великодушності, знайшов для неї кращу партію, – протягнув чоловік, пригладжуючи вуса. Я завмерла – і те саме зробила й Мікела, що стояла, виструнчившись, біля входу до трапезної, і Вістерія, що сиділа за столом на стороні короля. Ейренд швидко зиркнув на короля, а тоді на мене – наче сподівався, що хтось раптом підскочить і заявить, що все це жарт.
На лиці Корвіна не ворухнувся жоден м’яз – але я б віддала все, що завгодно, аби не опинитися у цю мить на місці маера Велорі.
– Чи не забув Айгар про нашу домовленість? – запитав король розважливо; навіть виделка у його руці видавалася зараз серйозною зброєю. – Про те, що Вірн чекав на Алісію як на свою майбутню королеву? Про те, що він поклявся на своїй магії віддати за мене свою доньку?
Другий радник короля Крезни стиснувся на стільці та здувся, як один з тих сучасних і цілком ненадійних дирижаблів. Те саме зробила й Гвелінда: вона ще сильніше втиснулася у спинку свого різьбленого стільця та побілішала так, що зливалася з тиньком на стелі.
– Його величність пам’ятає про все, – пробелькотів Велорі. – І у своїй могутності та доброчесності він прислав на заміну навіть кращу наречену – молодшу, сильнішу. Вона зможе народити для вас спадкоємця навіть швидше – адже Гвелінда тільки-но ввійшла у розквіт сил…
Гвелінда навіть не почервоніла – вона все ще сиділа, бліда й присоромлена, і не насмілювалася підняти очі на короля, якому її привезли, як якусь племінну корову на продаж. Я не була навіть впевнена, що вона розуміє, про що ж говорив Велорі.
Як таке могло статися? Невже Айгар настільки не поважав мир, що був готовий спровокувати Вірн?.. Чи він сподівався, що Корвін сам відмовиться від такого шлюбу, і тоді саме це стане провокацією до початку війни?
У залі повисла важка, густа тиша. Кожен придворний короля сидів такий самий блідий, як і принцеса Гвелінда, але зовсім з інших причин. Несподівана заміна нареченої на таку юну дівчину, що ще навіть не могла брати шлюб за законами Вірну, відчувалася, як ляпас.
Та вона й була ляпасом – усім спробам короля налагодити стосунки між державами та уникнути кровопролиття.
– Звісно, вааршан’ґ потрібно провести якнайшвидше, – вичавив Велорі. Його голос відбився від стін та повернувся до нього ж, недоречно гучний. Знову стало тихо.
У цій тиші скрип стільця почувся особливо гостро. Корвін піднявся та, не дивлячись ні на кого прямо, пішов геть. Він не грюкнув дверима – тільки обережно причинив їх за собою – але й це подіяло, як грім серед чистого неба.
Мікела виглядала так, наче готувалася накинутися на Велорі, на пальцях Вістерії вже почали вирувати чари, принцеса Флора не могла відвести від Гвелінди стривоженого погляду, сповненого щирого нерозуміння.
А сама Гвелінда, виставлена на показ, як цінний музейний експонат, вже ледь не плакала.
Я непомітно подала знак музикантам, і мелодія змінилася на гучнішу, жвавішу. Ейренд Евіат плеснув у долоні, привертаючи до себе загальну увагу – і навіть попри попередню насмішку я була вдячна, що він не змусив мене розбиратися з усім самій.
– Його величність відірвали неймовірно важливі державні справи, прошу пробачити його, – з натягнутою та відверто нещирою веселістю сказав він. – А зараз – танці!