Розділ 2. Король бажає одружитися

Корвін

Очі пекло, ніби мені позасипало в них піску – а обриси жінки перед собою я бачив чітко тільки тоді, коли напружував погляд, і від цього очі боліли навіть сильніше. Окуляри лежали у шухляді, та я до них не тягнувся: не личить монархові мати поганий зір. 

– Що?.. – запитала повільно Аїда, ледь помітно насупившись. Це вперше з миті, коли вона переступила поріг, в ній з’явився бодай натяк на невпевненість: до того вона йшла до своєї мети, наче таран. 

Жінка сиділа рівно, наче проковтнула палицю – але це не приховувало відвертої розгубленості. 

– Я знав, що ви прийдете, маері Сезорі, – протягнув я, намагаючись непомітно розім’яти плечі. Я сидів за цим столом від самого сніданку, і тепер мав за це розплатитися занімілими кінцівками та болем у спині. 

– Ви знали? – повторила вона, повертаючи на лице незворушний вираз. Та ця маска тріщала по швах, і навіть така вміла лицедійка, як маері Сезорі, не могла цього цілком приховати.

– Ваша слава йде попереду вас, – зронив я. Жінка кліпнула – тонкі короткі вії ледь лишили тінь на щоках. – Ви організували шлюби чи не половини моїх юних титулованих підданих, і жоден ще не обернувся скандалом. Хоча, вочевидь, передумов для цього було задосить. Та звернув увагу я на вас після союзу Першів та Дазер-Майтів – я вже готувався до того, що герцоги підуть війною один на одного, але… 

– Хороший шлюб може зміцнити стосунки набагато краще за будь-яку мирну угоду, – Аїда Сезорі склала руки на животі, як слухняна вихованка пансіонату, та в її очах блиснула сталь – ця жінка, попри цілком миршаву зовнішність, була зовсім не така проста, як видавалася. 

– Згоден, – я схилив голову, намагаючись не думати про те, що скоро мій шлюб стане мирною угодою між Вірном та Крезною. Та викинути ці думки було непросто – принаймні не тоді, коли переді мною стояла жінка, що мала цей шлюб організувати. – Тож, як ви розумієте, я міг довірити делікатну справу свого союзу тільки найкращій. 

Аїда Сезорі діловито кивнула. Погляд в неї залишався гострим і тепер трішки роздратованим – вочевидь, вона зрозуміла, що я тягнув з її запрошенням, аби вона прийшла сама. Якби її попросив організувати весілля сам король, вона могла б просити чи не вдвічі більше грошей – і нехай скарбниця від цього не збідніє, розкидатися осмами я не збирався. 

– Ви можете покластися на мене, ваша величносте. 

Жінка знову схилилася у реверансі – скоріше ідеально чіткому, ніж елегантному; та цього разу я не став чекати, поки вона підійметься, а встав сам. Перетнув кімнату кількома широкими кроками та підняв свою нову розпорядницю за лікоть. 

– Відкиньмо церемонії, маері Сезорі, – сказав я, але слова ледь не застрягли на язику. 

Варто було торкнутися руки жінки, як моїми пальцями пробігли ледь помітні іскри – вони виявили закляття. Якусь мить я ще міг роздивитися його плетіння – щось маскувальне – а тоді воно зникло, наче не було. 

Аїда підняла до мене гострі очі та відповіла спокійно:

– Як накажете, ваша величносте. 

– Корвін, – відповів я. – Називайте мене просто Корвіном. 

Кожного разу подібна пропозиція викликала почервоніння, лепетання та відмовки, але Аїда Сезорі була точно зліплена з якогось іншого тіста: вона тільки кивнула, наче згорда приймала мою пропозицію, і повторила:

– Як накажете, Корвіне.

Я придивився до неї знову, цього разу з новим інтересом – і виявив, що якби перетнувся з жінкою, про яку стільки чув, на вулиці, то навіть не звернув би на неї уваги. Вона була струнка на межі хворобливої худоби, з блідою, де-не-де помереженою блакитними венами шкірою. Суха й пряма, як палиця, і єдиним, що виділялося на її досить непоказному лиці, були світлі-світлі очі, що дивилися прямо й безстрашно – навіть коли перед нею стояв король. 

Весь її стан надійно приховувала синя сукня, що чудово зливалася з практично будь-якою стіною. Ідеальна розпорядниця. 

– Накажете йти, Корвіне? – запитала вона, коли мовчанка затяглася. Поки я вивчав Аїду, дівчина не соромилася робити те саме зі мною, і мені довелося стримати себе, аби не відступити на крок. 

– Звісно. Маер Гронт проведе вас до ваших покоїв. 

Мажордом зиркнув на мене зовсім трохи невдоволено, але не наважився заперечити – не після того, як тільки кілька хвилин тому був викритий у недобросовісній роботі. Та звинувачувати його цілком я не міг: все ж для організації королівського весілля потрібні були дуже й дуже специфічні навички. 

А Аїда Сезорі й справді була найкращою. 

Вона востаннє кивнула мені, а тоді розвернулася на низьких, широких підборах і швидко покрокувала до виходу. Мажордом поспішив за нею – і видавалося, що це Аїда веде його, а зовсім не навпаки. 

Ця жінка нагадувала ураган – і я тільки сподівався, що цей ураган не змете мир, що я по ниточці вибудовував між Крезною та Вірном. 

Я стояв нерухомо, аж поки двері за ними не зачинилися. Тільки тоді дозволив собі нарешті прикрити очі та потерти перенісся. Голова знову починала боліти – та я знав, що зробити з цим нічого не вийде. Навіть ті трави, що Флора за вказівкою цілителя збирала у саду, вже не допомагали; чари я припинив використовувати ще місяці тому.