Мудрець

Мені навіщувала доля
Багатства й усякі дари,
Та моя грізна сваволя
Начхала на голос згори.
Тож я лишився голим,
Дарма, що одяг мав.
А моє тіло стало кволим:
“Мабуть, лихий мене спіймав”.
І ось я броджу серед гаю,
Стиснувши ціпок у руці.
Стану і в небес благаю,
Аж видно сльози на щоці.

Проходив повз мудрець,
Спитав мене: “Чого ридаєш?
Як треба, маю я хлібець,
Чи не його ти так жадаєш?”
Зустрівся поглядом із ним,
Із його ясними очима.
Його лице було ясним –
То стало легше за плечима.
“Та ні, – відказую, – не цього
Бажає душа й серце.
Я втратив частку неземного,
Сухе моє джерельце”.

Він вислухав, а потім каже:
“Погані твої справи...
Тобі хіба що Той підкаже,
Зажив поганої ти слави.
Проте стривай, не йди,
Я вишукав тобі пораду.
Волиш позбутися біди –
Доведи усе до ладу.
Як хочеш доброго для себе,
Не гребуй помагати іншим.
Ласка Бога знайде тебе,
І вмить будеш сильнішим”.

І враз оті його слова
Зняли сердечну тугу.
З'явилась місія нова;
Я бачив білу смугу.
Уставши, я вклонився низько
Тому спасителю старому:
“Гадав я, що до смерті близько,
Та ти забрав від мене втому!”
Ми розійшлись, і я почав
Навкруги людям помагати.
Була нагода, ще й повчав,
Як треба сум перемагати.

Відтоді я старця не бачив,
А голос, знай собі, бринить.
І, мабуть, Бог мені пробачив,
Як серце більше не болить.
Минає час, а досі йду
Поміж людьми й радію,
Що зміг відкинути біду,
Знайшов приховану надію.
І вже дарів мені не треба,
Бо маю змогу жити
Під світлою блакиттю неба
І свій народ любити.

7 липня 2023 р.