Тиха ріка

Нікому не потрібна (Дівчина)

Дорогою дівчина блукає,
Холод застиг на її вустах,
Всередині серце тихо ридає,
Поки темрява осіла на плечах.

Вона когось шукала,
Надто часто бігав її погляд.
Навколо самота сітку зіткала,
Не було нікого поряд.

Поруч юрба гомоніла,
Відвернулась від чужих проблем,
Більше нічого й не вміла,
Навіть, коли все палало вогнем.

Дівчина підійти хотіла,
Вмить іншими стали ноги,
Тремтіло нерухоме тіло,
Настав час писати епілоги.

Намагалась закричати –
Шию враз обвило мотузками.
Не мала навіть сил шептати,
Щастя утекло собі стежками.

Непідйомними поставали руки,
Замість серця – заліза шматок,
Кров тепер схожа на багнюку,
Не залишилося в тілі кісток.

Отак і впала додолу,
Застигли навіки скляні очі,
Бачило небо її постать голу,
Де колись жила радість дівоча.

Та було байдуже юрбі,
І далі осторонь стояла,
Мала би потонути в журбі,
Проте лише реготала.

8-10 квітня 2023 р.

Подобається

#2037 в Різне
#496 в Поезія

Відредаговано: 08.07.2023