Розділ двадцять четвертий

Весь суботній вечір та неділю Ал провів за підручниками з хімії. В понеділок мав їхати до Донецька на обласну олімпіаду. Наступного тижня його чекала така ж доля, тільки з німецької мови.

Слизькими лапами  обіймала тривога. Щось дуже спокійні останнім часом Сип, Фрол і Марчик. Зазвичай таке затишшя буває перед бурею. Його не буде в школі. Сприятливий час, щоб подражнити Святошу.  

Берні почав нервувати. Намірився телефонувати Наташці чи Віталіку. Зупинився. Ліна — не дитя. В школі є вчителі, завучі. На добрий кінець, Юліанна Матвіївна. Невже хлопці настільки дурні, щоб зробити Ліні якусь реальну шкоду, крім того, щоб ображати словами? Це не можна відкидати, але ж…

Дякуючи Богові,  Дарченко виявилася хорошою ученицею. Боюся-не боюся, але навчилася викручуватися від супротивника. Він їй відкрив ще деякі таємниці людського тіла і фізичного впливу на нього. Згадав Лінине лице кольору стиглого томата. Засміявся.

— Боже, все буде добре? Правда? — питав у неба хлопець.

Небо не відкривало Алові таємниці завтрашнього дня. Воно сипало мокрим снігом перетворюючи пейзаж за вікном у брудне місиво. Ал намалював на шибці сердечко.

— Завтра зустрінемося, Ліно. 

***

— Сьогодні день ікс.— шептав після останнього уроку на вушко Аріні Сергій Сипко.

— Невже дозрів! — дівчина демонстративно сіла за парту з  Сипом після пригоди зі Святошею. Такий аванс хлопцеві подобався. Нагородою за страждання друга мала стати ніч із коханою. 

— Берні немає, Шима і її Радість відсутні. Ще та удача!— доповів про обстановку Фрол.

— Гєра рюкзак потягнув. Лілок Андронік її заманить в підсобку. Сьогодні в них на один урок більше, ніж у нас.— хизувався перед Арінкою викладенням деталей операції Марчик.

— Тріпало, ти ключик в бабки Ліди стягнув? — шикнув йому Сип.

— Аякже. І ножнички взяв. Волоссячко підріжемо. Святий одяг вкоротимо. Треба ж прилякати!

«Треба прибрати» — подумала Аріна й мило посміхнулася хлопцям.

— Зробимо з монашки справжню зірку! — Морозов вставив своїх п'ять копійок.

— Зірку для фільмів вісімнадцять плюс— реготнув Гєра.

— Думаєте, яблука від яблуні далеко котяться. Яка її мамка професіоналка, така і вона. Тільки корчить з себе святу та невинну.

Аріна взнала цікаву інформацію про татові справи. Її бажанням було придушити «голландського метелика». Метелик полетів далеко і його слід зник в Європі. Чому б не відігратися на Ліні? Таких, як ті Дарченки потрібно душити, мов тарганів. Чвак— і нема. 

Хлопці переглянулися.

— Захочете — перевірите, що вона вміє. Я побалакаю з нею  і вийду ! — деталізувала свої наміри Аріна.

Розум хлопців затуманило очікування «солодкої» помсти.  

— Вчителі на кому? — запитала Давидова.

—  Будуть зайняті. Там з облно якась шишка семінар вестиме.

— А прибирашки? — уточнювала Аріна.

— Десятий «Б» займається.

— А випадкові свідки?

— Проведена роз'яснювальна робота серед населення. Більшість підтримує ідею показати Святоші її місце. — знову хизувався перед Арінкою Марчик.

— Пішли.— скерував Сип.

— Повний вперед,— засвистів Гєра.

***

Повернувшись з туалету Ліна не одразу помітила, що пропав рюкзак. Це стало неприємною несподіванкою. Пошукавши під усіма партами та в усіх шафках  у класі, Ліна запідозрила, що хтось із «берніків» вирішив так пожартувати. Йти сваритися не збиралася.  Навіть якщо всі зошити і підручники порозмальовують, її речі попсують. Краще уникнути злого товариства, ніж вскочити в халепу.

— Ліно, — мовила Ліля Андронік, заглядаючи  в клас. — Що шукаєш?

— Рюкзак. Може ти бачила де він?

— Баба Ліда питала чи ніхто не шукає, бо  якогось біля підсобки кинули Сип з Марчиком. Вона його заховала. Ходімо глянемо, може твій?

— Дякую. Пішли.

Ліні здавалося, що Ліля ставилася до неї нейтрально. Вона ніколи б не подумала, що тиха й відповідальна однокласниця заведе її в пастку до шкільних шибеників.

Ліля смикнула ручку дверей.

— Там відкрито. Заходь! Я ввімкну світло.

Не встигла Ліна переступити поріг підсобки, як Марчик схопив її, затулив рота і потяг в середину. Ліля акуратно закрила двері. Фрол провернув ключ в замку. 

Коли хвиля страху пройшла, Ліна спробувала звільнитися за допомогою Алових прийомів. Вона змогла відкрутитися, почала кричати. Сип скочив на неї. Повалив на землю. Затулив рота. Арінка допомогла наклеїти скотч.

— Мовчи пташко і слухай! Не псуй своєю святістю веселих грішників! Ти зіпсувала Берні. А ми — зіпсуємо тебе! — торжествувала Аріна. — Держіть її, хлопці!

Гєра сів на Лінині ноги. Аріна дістала ножниці. Повільно, з насолодою відрізала волосся. Схилившись над суперницею, заглянула їй в очі.

— Боїшся? Правильно! — вона приставила ножниці до Ліниної шиї. — Цікаво, в тебе блакитна кров? Золота?

Аріна натиснула ножницями на пульсуючу артерію. Ліна захрипіла.

— Ти здуріла, Арінко! — вигукнув Фрол. — Хлопці, злазьте! — закричав з переляку.— Нас всіх посадять!

Фрол повернув ключ і відкрив навстіж двері. Морозов, який ховався в куточку відразу побіг на вихід. Гєра зіскочив з дівчини, стрибнув до Фрола. Марчик вхопив Арінину руку й кинувся навтіки, збиваючи з ніг спільників розправи над Святошею. Сип послабив натиск. В Ліни невідомо звідки взялася сила скинути важкого хлопця із себе. Поки той оговтувався, вона підвелася й направилася на вихід. Фрол притримував Герасимова, який поривався на допомогу Сипові.

— Біжи, Святошо! Давай, біжи! — крикнув Фрол, пропускаючи її.

— Ти ідіот, Фрол! — вигукнув Сип і схопивши рюкзака, змахнув ним, боляче вдаривши друга по обличчю. Той сповз по додолу.  Гєра кинувся тікати.

Сип погнався за Ліною, яка вже спускалася сходами. Він розкрутив рюкзак над головою і кинув у дівчину.

— Тримай свої причандали!

Сип не мав наміру попасти кудись конкретно. Озвірівший хлопець взагалі втратив контроль над своїм розумом.

Рюкзак попав у спину дівчини.