Розділ 15

Сухе ложе виявилося довгою западиною під кам'яним виступом. Колись вода обгинала його знизу, вимила гладкий жолоб і пішла в інший бік. Тепер у жолобі лежало листя, а під виступом темніло місце, де можна було перечекати спеку.

Марек спинився ще на вході. У затінку щось рухалося.

Перший звір підвів голову. Низький, широкий у грудях, із довгою мордою та короткими вухами. На боках шкіра висіла глибокими складками. За ним піднявся другий. Ще один лишався лежати, стежачи за Мареком жовтим оком.

Шкурники. Бріта радила не лишати харч на землі саме через них.

Він поглянув на стежку за спиною. До відкритого каменя можна було вернутися. Там пекло сонце, зате ніхто не лежав у чужій тіні.

Марек ще сподівався прогнати звірів без бійки. Укриття було зручне. Води в пляшці вистачало, зупинка тут дала б відпочити до вечора й піти далі, коли спаде спека.

Він стукнув тупим кінцем списа об камінь.

Звір, який лежав, нарешті встав.

Марек зняв чохол, сховав до кишені й виставив вістря. Зробив крок уперед. Найближчий шкурник відійшов, не перестаючи дивитися. На мить здалося, що досить не зупинятися.

Потім інший звір обійшов Марека збоку.

Він почув шкряботіння за лівою ногою й повернувся. Рюкзак хитнувся, сухий харч у зовнішньому мішечку зашарудів. Шкурник витяг морду до звуку. Марек відступив, тримаючи вістря між ними.

Той, що був під виступом, кинувся вперед.

Марек не встиг широко замахнутися. Просто штовхнув спис назустріч. У руці різко віддало, звір завищав і відскочив. На вістрі блиснула темна мокра смуга.

Другий ударив у рюкзак.

Марека повело боком. Лямка натиснула на плече, під ребрами розлилося болем. Він уперся ногою, але камінь під підошвою перекотився. Марек сів важко й невдало, притиснувши спис до грудей.

Щелепи клацнули перед обличчям.

Він виставив древко. Звір ухопив його зубами, потягнув, і Марек ледве втримав руків'я. З усіх розумних думок у голові лишилася одна: не дати морді пройти ближче.

Він повернув спис упоперек, уперся кінцем у стіну. Це на мить звільнило ліву руку. Шкурник відскочив, не відпускаючи очима його рюкзака.

За спиною затріщала тканина.

Мішечок із харчем відірвався від лямки. Упав у жолоб, і туди одразу кинувся звір, який досі не підходив. Другий розвернувся за ним. Марек сіпнувся встати — і не зміг.

Черевик затиснуло між нерухомою плитою та каменем, який він підкотив під себе. Витягти ногу ривком не виходило. Марек тільки напружив бік сильніше, і тепер дихати стало зовсім погано.

Попереду знову з'явилася довга морда.

Він тримав спис перед нею, не цілячись у кожний рух. Вістря тремтіло. Звір заходив то з одного боку, то з другого, і щоразу доводилося повертати все тіло. Довго так не втримається.

Марек намацав вільною рукою камінь біля черевика. Він був невеликий, проте стояв гострим ребром, упертий унизу. Зараз не треба було підняти його на руки. Треба було відсунути від плити.

Він спер лопатку об тверду стіну. Спробував дотягтися нижче й на мить утратив рівновагу. Зуби знову клацнули по древку. Марек відсунув морду, повернув руку на камінь і натиснув убік.

Імпульс ударив коротко. Камінь зсунувся, шкребнувши по підошві. Під пальцями загуділо, але нога вийшла.

Марек підвівся, не випускаючи списа, й відступив до відкритого краю. За ним рушив тільки один звір. Решта рвали мішечок у жолобі, не маючи жодного бажання ділитися.

До великого каменя він дійшов боком. Там був вузький підйом, який можна було прикрити одним вістрям. Марек видерся вище, притиснув спис до грудей і виставив наконечник над краєм.

Шкурник унизу підняв морду. Ступив на виступ, потягнувся вперед. Марек натиснув — без ривка, як зміг. Звір відсахнувся, сердито скреготнув зубами й спустився. Знизу долинуло гарчання тих, що знайшли їжу.

Шкурник повернув голову на звук. Помовчав, дивлячись на Марека, й пішов до них.

Марек лишився стояти з виставленим списом. Хотілося сісти, та коліна не згиналися. Він усе ще дивився на вузький підйом, чекаючи, що морда з'явиться знову.

Звірі не повернулися.

Коли Марек нарешті сів, із рота вирвався звук, схожий на сміх. Він сам злякався, замовк, а потім притиснув долоню до боку. Укриття. Додав собі відпочинку, нічого не скажеш.

Рюкзак був із ним. Лямка наддерлася біля місця, де висів харч, але тримала. Ковдра лишилася прив'язана, пляшка не розбилася. Марек помацав ногу. Штанина внизу була притерта каменем, у черевику боліла ступня. Він зняв взуття, оглянув шкіру. Ціла, тільки почервоніла.

На штанах вище коліна проступала мокра смуга від чужої морди. Марек не став терти її долонею. Знайшов ганчірку, витер вістря, обмив його невеликою кількістю води. Чохол прив'язав назад. Від цього простого руху пальці заболіли сильніше, і він поклав спис на землю.

Знизу доносилося хрускотіння. Мішечка вже не було видно.

Марек перевірив те, що лежало всередині рюкзака. Лишилися коржі й сир, загорнуті окремо. Сушений корінь, який він позавчора не різав у суп, тепер їли без супу. Він сподівався, що їм теж трапиться нитка.

Думка була дріб'язкова й допомогла більше, ніж мала б.

Він посидів, поки зміг пити, не давлячись. Потім з'їв трохи сиру. Сонце повільно пересувалося, край каменя нагрівався. До жодного зручного місця Марека вже не тягнуло.

Пішов обхідним сухим ребром, не повертаючись по мішечок. Шкурники лишилися внизу. Звідси було видно всю западину: невелике темне укриття, за яке він щойно вважав за розумне сперечатися з цілою зграєю.

Ближче до вечора знайшов інше місце, без готової лежанки. Кам'яний виступ затуляв від вітру тільки наполовину. Він довго оглядав ґрунт і щілини, перш ніж розгорнути ковдру. Нічого не ворушилося, шерсті й кісток під стіною не було.

Вечеряв сухим. Не захотів діставати казанок. Плече й бік нили, кисть від кожного незручного повороту віддавала в передпліччя. Марек влаштував рюкзак під головою, залишивши спис поруч.