Я давно не писав таке
І не хочу про це говорити.
Слово «кава» нагадало про все,
Але далі потрібно жити.
Я ще можу до тебе прийти
І спитати: «Як у тебе справи?»
Ну, а потім просто піти,
Запросивши на чашку чаю.
Хоч я знаю, що ти не прийдеш,
Я все рівно буду чекати.
Може, потім, колись ти прийдеш —
Я ж буду тебе виглядати.
Я пройду повз знайомі місця,
Де ми разом колись зупинялись.
І в думках — твоя тиха краса,
І слова, що вже не вертались.
Може, з часом усе стихне в мені,
І забуду твій голос, як сни...
Та в холодній осінній тиші
Я чекатиму — навіть у сні.
Відредаговано: 26.08.2025