Тихі спогади
А ти її кохав?
Мене ти запитав: «А ти її кохав?»
Не довго думав я - і просто промовчав.
А в серці грім дощів, зсередини з’їдав,
Бо я її любив, всім серцем я кохав.
Я промовчав, сказав я слово «ні»,
І стіни затремтіли від брехні...
Раніше я б сказав: Джульєтта - міф,
Ромео - це Шекспірівський політ.
Тепер - лиш серце, це уламків риф,
А кожен крок - як тисячі поранень...
І кожен спогад - наче ніж у спину,
А очі - тінь, що тягне в прірву змінну.
Я не шукав її - вона була в мені,
В моїх думках, в забутих снах нічних.
У слові «ні» - було моє «люблю»,
У мовчазній брехні - моє «живу».
Хотів сказати: «Повернись, прошу»,
Та губи стиснув - я ж мужній... я мовчу.
А серце - там, в її руках палає ,
І досі не пускає... не пускає.
Відредаговано: 26.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
