Тихі спогади
А ти її кохав?
Мене ти запитав: «А ти її кохав?»
Не довго думав я — і просто промовчав.
А в серці грім дощів, зсередини з’їдав,
Бо я її любив, всім серцем я кохав.
Я промовчав, сказав я слово «ні»,
І стіни затремтіли від брехні...
Раніше я б сказав: Джульєтта — міф,
Ромео — це Шекспірівський політ.
Тепер — лиш серце, це уламків риф,
А кожен крок — як тисячі поранень...
І кожен спогад — наче ніж у спину,
А очі — тінь, що тягне в прірву змінну.
Я не шукав її — вона була в мені,
В моїх думках, в забутих снах нічних.
У слові «ні» — було моє «люблю»,
У мовчазній брехні — моє «живу».
Хотів сказати: «Повернись, прошу»,
Та губи стиснув — я ж мужній... я мовчу.
А серце — там, в її руках палає ,
І досі не пускає... не пускає.
Відредаговано: 26.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
