Вечір

Уже вечоріло. Весь день господар займався своїми справами в кімнаті. Жані вже повернулася додому, і, судячи з усього, вона була не на роботі. Можливо, поміняла в собі щось? Дайка гляну...

Начебто нічого нового, все так само як і було. Дивно все це. Але головне, що всі вдома, живі й здорові, а отже, мені є кого любити й підтримувати.

Я вирішив посидіти на кухні, поспостерігати за небом у вікні. Небесні барви поступово змінювалися. Було дуже красиво. На всьому небі був градієнт. Спочатку яскраво блакитний, який невеликою хвилею переходив в апельсиновий, а той, своєю чергою, вже в ніжний рожевий колір, прямо як той бантик, що нещодавно чіпляв мені господар (або він був зеленим? мабуть все ж таки зеленим).

Таке небо виднілося практично щодня. Адже на вулиці вже весна. Весна! Це ж виходить, що скоро, ось ось уже і мені буде цілий рік?!

Спасибі моєму господареві що виростив мене, і оберігав від усіх бід. Часто ночами чую чужинців за вікном, які своїм мерзенним нявканням намагаються заманити мене до себе. Це дуже складно витримати, але я відданий своєму господареві і ніколи не зраджу його. І я вірю що він мене теж...

Але мої думки перервала Жані і Нікко, які непомітно опинилися на кухні, і вже підхопили мене за пузико, хоча я це просто ненавиджу. Хіба так складно запам'ятати?!

Уже пізно, чому вони не сплять. На відміну від них, Джос уже точно спить. І навіщо вони взагалі несуть мене до дверей? Начебто я вже ходив у туалет на задньому дворі, хіба це має сенс?

Я спробував чинити опір, але дарма. Уже за кілька секунд я опинився на задньому дворі, оточений високим парканом. Тут досить холодно. Але може Джос мене почує, якщо я буду нявкати?

М-я-Я-Я-Я-У...

У будинку я почув як гавкає Олсі. Я за рік зміг трохи підучити її мову, і за нервовим і непривередливим гавкотом можна було припустити, що вона намагається сказати Жані, щоб та мене впустила.

- Та що з тобою відбувається? Замовкни вже і йдемо спати. - Я не очікував такого, але слова Жані були гострими, прямо як кігті, хоча це було навіть не мені. Олсі одразу замовкла, і мені так ніхто й не відчинив.

Я залишився тут один... У темному дворі. Коли нікого немає поруч, окрім самої вогкості й холоду. Може я зможу все ж таки розбудити Джоса? Він мене не залишить. Він завжди мене впускав назад щойно помічав, що я залишився тут один, або що про мене забули. Але зараз він не поруч...