Глава 1 : Кур'єра викликали?

Ось якісний літературний переклад **Глави 1** українською мовою:

---

**Глава 1. Незвані гості...**

Всім доброго часу доби! З вами Тімо, і я веду пряму трансляцію фінального поєдинку Heart of Dreams — найпопулярнішої гри на планеті Земля, яка завоювала серця гравців на всіх семи континентах!

Я впевнений, що зараз тисячі блогерів стрімлять і обговорюють цей матч, а мільйони фанатів прикуті до екранів. Адже на кону не просто гроші — на кону перше місце в рейтингу найкращих гравців планети!

Це воістину історичний момент! Тож підписуємось, ставимо лайки — і погнали!

Зруйнований храм стояв на самому краю урвища, ніби не наважуючись остаточно впасти в безодню. Чорні хмари народжували блискавки, які час від часу влучали в його верхівку.

У центрі храму стояли четверо. По двоє з кожного боку. З одного — Арон, мечник у криваво-червоних обладунках Убивці Драконів, і Лірія — маг, що парила в повітрі з сяючим посохом. З іншого — Громм, лицар у чорній броні Укротителя Стихій, і Селестра — некромантка, огорнута пурпуровим димом.

Арон прийняв бойову стійку. Меч у його руках спалахнув кривавим полум’ям. Його суперник — Громм — не зрушив з місця, виставивши перед собою величезний щит. Арон ревнув і ринувся вперед. Перший удар — і клинок розітнув повітря, врізавшись у щит. З глухим тріском по арені розлетілися іскри. Громма відкинуло, але він устояв.

Відповідь не забарилася — лицар різко скоротив дистанцію і завдав розмашистого удару. Арон ледве встиг ухилитися, перекотившись убік. Швидко перехопивши меч, він обрушив його зверху. Удар потрапив у ціль — щит розколовся на дві частини, і Громм був змушений дістати два короткі мечі.

Тим часом над їхніми головами розгорнулася інша битва. Лірія метала блискавки в Селестру, парячи над землею. Некромантка змахнула руками, і з праху піднявся щит у формі черепа бізона. Блискавка вдарила, обернула щит на попіл, але не завдала шкоди Селестрі.

З пилу піднялися двоє кістяних воїнів. Вони кинулися на Лірію, але та викликала вогняний вихор, спопеливши їх. Однак Селестра вже готувала нове заклинання — енергія клубочилася між її пальцями, наростаючи з кожною секундою.

Без щита Громм не міг більше битися в звичній манері й вдався до таємної магії. Його тіло огорнув чорний дим. Він почав рухатися швидше, а удари стали сильнішими. Один удар. Другий. Третій. Арон ледве встигав парирувати. Він відступав усе ближче до краю прірви. Але в останній момент відштовхнувся від зруйнованої колони і вибив Громма з рівноваги. Наступна серія ударів позбавила суперника зброї й повалила на землю. Арон схилився над поверженим ворогом і повільно встромив меч йому в горло.

На іншому кінці храму битва не вщухала. Лірія й Селестра рухалися, ніби втілення світла й темряви. Некромантка завершила заклинання — між її долонями пульсував згусток темряви, ніби живе серце.

Лірія, ухиляючись від атак, вирішила діяти: злетіла в повітря, зникла й з’явилася за спиною Селестри. Три списи зірвалися з її пальців — у плече, бік, коліно. Селестра закричала, похитнулася, але встояла на ногах. Темрява між долонями не зникла — навпаки, лють лише посилила її.

Згусток темряви ринув уперед. Хвиля, більша за саму некромантку, поглинала все на своєму шляху. Лірія відштовхнулася, намагаючись утекти, але було пізно — край хвилі зачепив її. Вона обм’якнула й упала вниз. Селестра, зцілюючи рани, повільно наближалася… але всі зусилля виявилися марними — її голова покотилася по арені. Арон, який стояв за її спиною, неспішно сховав меч у піхви.

— Ви це бачили?! — голос ведучого пролунав із такою захопленою силою, ніби він сам щойно бився на арені. — Енксі в черговий раз став чемпіоном! Напевно, немає… я точно впевнений — він найзагадковіша фігура в ігровій індустрії! Ауф! Я просто схожу з розуму! Скажіть хоч натяк — хто він такий?

Тімо нагадував тасманійського диявола: з розфарбованим обличчям він то смикав себе за щоки, то крутився на стільці, то просто видавав якісь незрозумілі звуки.

— Одні стверджують, що Енксі — шахрай, читер, грає одразу за двох персонажів одночасно! Чи можливо таке?! Однак не всі з цим згодні, запевняючи, що такий рівень координації неможливо підтримувати самотужки. Вони наполягають, що це — таємна група хакерів. Що ж, друзі, це не перше звинувачення на адресу Енксі! Пхахахаха! Дивіться, один пише, що він прибувець з іншого світу! Але — як завжди — жодних доказів!

Залишайтеся з нами, підписуйтесь, ставте лайки і стежте за розвитком подій. Хто знає, може, правда й спливе на поверхню… Тільки знайте одне — я зобов’язаний дізнатися про це першим!

***

— Блін, як же мене дістав цей Тімо. Облив би бензином і підпалив. Рито, п’ять найвишуканіших способів позбутися блогера.

— Хвилинку, дай подумати. Варіантів немає — таку заразу навіть хлоркою не виведеш, — кімнатою рознісся дзвінкий жіночий сміх.

Я відірвався від трьох моніторів, зняв навушники, на лівому вусі яких красувалася гравіювання з ніком «Енксі». Озирнувся. Невелика кімната, завалена всяким мотлохом: папірці від снікерсів на підлозі, недоїдена піца, у кутку вентилятор жене сперте повітря. Диван, до якого тягнуться три подовжувачі. Панорамні вікна, щільно завішені блэкаут-шторами, відсікали сонячні промені. Тиша. Лише шум вентиляторів і холодне дихання світлодіодів.

— Ех, — видихнув я, відкидаючись на спинку крісла. — Це було простіше, ніж я думав… Зря стільки часу витратив на тренування.

Живіт загарчав образливо — як старий кіт, якого забули погодувати перед тижневою відпусткою.

— Бурчить… Скільки я вже не їв?.. Чорт, за іграми час пролітає непомітно… Рито, замов пожерти!

Рита відгукнулася миттєво — голос нейтральний, ввічливий, із тим холодним відтінком, від якого ставало зрозуміло: тебе зрозуміли.

— Повторити минуле замовлення чи обрати зі збереженого списку?

— Давай минуле, — позіхнув я. — Тільки напиши, щоб подзвонили і залишили під дверима. Без цих їхніх «передачі в руки» і награних посмішок.