Розділ 18. Перехід

Цього разу до підземелля під Вежею спустилися лише чарівники, двоє вампирів, хімера та горгул. Інші залишилися обороняти Музей Історії та Науки. Отримавши настанови від Мартіна, вони запечатали будівлю Музею зверху донизу, а Мартін з загоном перенеслися на острів-в'язницю.

У темному тунелі під вежею стало ще холодніше, коли настала ніч. Повітря наповнилося вогкістю та запахом плісняви. Кам'яна платформа з трьома кільцями все ще стояла посеред кімнати, викликавши кілька полегшених зітхань – вона не зникла.

Всі зібралися півколом навколо неї, спантеличені проблемою, що постала перед ними.

- Ти в цьому впевнений,  Теренсе? Це справді портал?

Бартон поправив окуляри та нахилився ближче, уважно вивчаючи кожен символ на кільцях. Його пальці ковзнули по вигравійованих лініях, ніби він сподівався намацати якусь приховану підказку.

- Так, це він, без сумнівів, - він вказав на символи. - Це не просто орнамент. Гадаю, він має той самий принцип як і старі арканологічні пристрої. Певна послідовність обертів може активувати механізм.

- Можу викликати Кольберг із Академії, якщо це справді арканологія, - невпевнено запропонував Халден.

Мартін похитав головою:

- У нас немає часу перевіряти, хто з викладачів залишається вірним Раді. Тим більше Кольберг. Їй доведеться пояснювати все з початку, і ми застрягнемо тут до весни.

Хейз, задумливо набиваючи трубку тютюном, уважно розглядав платформу:

- Ніколи не бачив нічого подібного, - пробурмотів він, наче сам до себе. - Зазвичай, ми користуємося артефактними каменями чи маячком на людині, щоб спрямувати портал. Але це щось інше...

- Згоден, - кивнув Халден. - Ці кільця, з чого б їх не зробили, наче…

Він підшукував слово, але Бартон його випередив:

- Беру свої слова назад, це не портал, а ворота. Десь є інші, можливо більше ніж одні, до яких ця конструкція перенесе. Кільця потрібні, аби виставити їх так, щоб перенестися саме туди куди потрібно. 

- Ти хочеш сказати…

- Так, воно перенесе тебе не туди, куди ти захочеш, а туди, куди платформа надасть доступ, - заключив Бартон, не відриваючись від вивчення кілець.

- Яка краса, - пробурмотів Халден із лукавою посмішкою. - Нічого не скажеш, зручно, треба й нам собі такі завести. Ці каміни в Академії - людям на сміх. 

- Тільки от, як дізнатися, куди саме вони відправили Джеймса? - втрутився Френсіс, перехоплюючи погляди інших. - Куди перенесли?

- Тут просто треба розібратися, як увімкнути цю штуку, і ми все дізнаємося самі, - озвався Халден, кутаючись у свій улюблений вельветовий костюм і роздивляючись як старий чарівник змушує спалахувати той чи інший символ на пристрої. - Вперед, тут же зібралися найкращі мізки Ради! Мусимо щось придумати.

Всі на мить недобро поглянули в бік Халдена, але той незважав.

- Механізм має бути стабільним, інакше він би просто не працював. Ймовірно, це якийсь код – зміна положення кілець впливає на кінцеву точку. Зв’язує з іншими такими воротами, - припустив Хейз, запаливши свою трубку.

Він обережно повернув зовнішнє кільце, поки Бартон зосередився на середньому. Вони навмання виставили символи, але платформа залишалася нерухомою.

- Здається, тут потрібна комбінація, - підсумував Мартін, спостерігаючи за їхніми спробами. - Але їм може бути приблизно мільярд. 

- Не приблизно, а ровно мільярд, - втрутився вампір. 

Мартін Лютом продовжував мірувати:

- Добре, якщо це ворота, вони можуть бути прив’язані до якогось джерела активації. Не виставляти ж кожного раза ці символи вручну? Можливо, є якийсь ключ, що виставляє все в правильному порядку?

Халден нервово потер долоні й озирнувся на тунель позаду, ніби відчував чиюсь присутність.

- Якщо це не спрацює, доведеться звертатися до батьків Джеймса. Це останнє, що я хотів би робити, - зауважив Хейз, помітивши погляд Халдена.

- Я теж, - погодився Мартін. - Нам і без того вистачає проблем. Це тільки нас затримає.

- Що скажеш, Халдене? Може, все ж таки варто звернутися до арканологів? - запитав Хейз.

Алохой Халден гмикнув:

- Ні, Лютом правий. До того ж, більшість із них були під впливом Каліхора хтозна скільки часу. Важко сказати, чи можна їм довіряти.

Бартон повільно пройшовся вздовж платформи, вдивляючись у кільця, все ще намагаючись знайти закономірність.

- В мене є ідея, але…А що, якщо це система координат? Як в астролябії, - припустив він. - Це частково пояснило б кількість кілець. Два відповідають за широту й довготу, але що робити з третім?

Слова Бартона змусили всіх завмерти.

- Є тільки один спосіб це перевірити.

Разом із Хейзом вони миттю виставили широту Пелопоннесу. Середнє кільце тихо загуділо, а по його краю засвітилися символи. Всі затамували подих.

- Добре, здається, ми на правильному шляху, - зітхнув Халден.