7

Агнес Ларнетч

Коли я прокинулася, у кімнаті нікого не було. Як я і думала, незнайомець теж зник. Ну, його я хоча б у серце не впустила. Хоча мені здається, якась його частина все ж таки залишиться тут, у Сесілі.

Кілька хвилин поніжившись у ліжку, я встала і почала збиратися. Все ж я зробила все, що могла, контракт уклала. Ну, приїду без супутника чоловічої статі, подумаєш. Хоча й повертатися теж не хотілося. І як вчинити?

— Куди зібралася?

У роздумах я не відразу помітила незнайомця. Він стояв у дверях і дивився на мене стомленим поглядом.

— Додому, куди ще.

Кілька секунд він стояв і дивився на мене, а потім просто попросив.

— Склади мені компанію за вечерею, я тобі дещо розповім. Точніше, я мушу тобі це пояснити.

Я була збентежена, але кивнула. Коли ж я вже зібралася й одягнулася, далі мене відвели до бальної зали, на той самий балкон, де ми зустрілися. Вітер не проходив крізь захисний бар'єр, і коли на вулиці на повну бушувала зима, на балконі було тепло.

— Знаєш, Агнес, коли я був маленьким, мама розповіла мені казку про прекрасну дівчину, що втекла від свого принца. Я тоді не розумів, чому вона так вчинила. І зараз я також не розумію. Але я думаю, ти маєш право знати.

На стіл, що поки що був тільки сервірований, незнайомець поклав камінь. І я відразу зрозуміла, що це камінь правди.

— Навіщо це?

— Щоб ти повірила мені… Агнес, я полюбив тебе, так, я знаю, це звучить безглуздо, але, як бачиш, це правда, — і ніби підтверджуючи його слова, камінь засвітився білим. — Не дивися на мене так, це правда, ось камінь світиться, дивись.

Так, камінь правди справді світився білим.

— Мене звуть Вйорт, і я спадковий принц крижаного царства. Прошу тебе, Агнес Ларнетч, стати моєю дружиною…

5 років по тому

— Ти так і будеш від мене тікати? — Вйорт вкотре обійняв мене і поцілував у скроню.

Вирвавшись із захоплення рук, я надула губи і подивилася вгору, ніби замислюючись.

— Я ще не пробачила тобі твою брехню, і той факт, що ти купив мені академію, нічого не змінить.

Дивлячись надвір, я склала руки на грудях. Так, цей дурень викупив цілу академію і віддав її мені. Як я й хотіла. Після навчання в цій же академії я люто захотіла все тут змінити, але одна я не справлялася, і мені на допомогу прийшов цей крижаний, що терся об мою щоку.

— Чув, малюк, твоя мама не хоче, щоб я став твоїм татом!

Так, я була вагітна від Вйорта і вже на п'ятому місяці. Але це не змінило того, що він ще не відбув свого покарання. І вийду заміж за нього я не раніше ніж через місяць, а може, і через два. Тут уже як я захочу.

— Припини налаштовувати проти мене мою дитину! І йди вже, Василіск там, напевно, вже з розуму сходить. Не можна змушувати людину чекати.

Бідолашний Василіск став правою рукою короля. І ще двічі татом. Мері нашими спільними зусиллями прийшла до тями і постала перед нашим батьком. Мама тоді була в люті, навіть заморозила підлогу маєтку, але потім заспокоїлася і прийняла Мері. Крижана з братом переїхали до іншого будинку і чекали вже на другу дитину. А я виношу мозок своєму майбутньому чоловікові, як можу. Ну, а що, я маю на це повне право. Адже він від мене вже нікуди не втече.

Цей твір витвір моєї уяви і моє дитя, тож я хотіла б дізнатись вашу думку про нього.