7

Агнес Ларнеч

Коли я прокинулась у кімнаті нікого не було. Як я й думала, незнайомець також зник. Ну, його я хоча б в серце не впустила. Хоча мені здається якось його частина все ж таки залишиться тут у Сесілі.

Кілька хвилин поніжившись у ліжку я встала і почала збиратися. Все ж я зробила все, що могла, контракт уклала, ну приїду без супутника чоловічої статі, подумаєш. Хоча й повертатись теж не хотілося. І як вчинити?

– Куди зібралася?

У роздумах я не відразу помітила незнайомця, він стояв у дверях і дивився на мене стомленим поглядом.

- Додому, куди ще.

Кілька секунд він стояв і дивився на мене, а потім просто попросив.

- Склади мені компанію за вечерею, я тобі дещо розповім. Точніше я маю тобі це пояснити.

Я була збентежена, але кивнула.

Коли ж я вже зібралася й одяглася  далі  мене відвели до бальної зали на той самий балкон де ми зустрілися. Вітер не проходив крізь захисний бар'єр і коли на вулиці на всю бушувала зима на балконі було тепло.

- Знаєш Агнес, коли я був маленьким мама розповіла мені казку про прекрасну дівчину, що втекла від свого принца. Я тоді не розумів чому вона так вчинила. І зараз я також не розумію. Але я думаю, ти маєш право знати.

На стіл, що поки що був тільки сервірований, незнайомець поклав камінь. І я відразу зрозуміла, що це камінь правди.

- Навіщо це?

- Щоб ти повірила мені… Агнес я полюбив тебе, та я знаю це звучить безглуздо, але як бачиш це правда. - І ніби підтверджуючи його слова камінь засвітився білим.- Не дивися не мене так це правда ось камінь світиться дивись.

Та камінь правди справді світиться білим.

- Мене звуть В'ойрт і я наслідний принц крижаного царства, прошу тебе Агнес стати моєю дружиною ...

5 років по тому.

- Ти так і будеш від мене тікати? - В'юорт вкотре обійняв мене і поцілував у скроню.

Вирвавшись із захоплення рук я надула губи та подивилася нагору ніби замислююсь.

- Я ще не пробачила тобі твою брехню і той факт, що ти купив мені академію нічого не змінить.

Дивлячись надвір я склала руки на грудях.

Та цей дурень викупив цілу академію і віддав її мені. Як я й хотіла.

Після навчання в цій же академії я люто захотіла все тут змінити, але одна я не справлялася і мені на допомогу прийшла цей льодяний що терся об мою щоку.

- Чув малюк твоя мама не хоче, щоб я став твоїм татом!

Та я була вагітна від В'йорта і вже на п'ятому місяці. Але це не змінило того, що він ще не відбув своє покарання. І вийду заміж за нього я не раніше ніж через місяць, а може, і через два. Тут вже як Я захочу.

- Припини налаштовувати проти мене мою дитину! І йди вже Васеліск там напевно вже з розуму сходить. Не можна змушувати людину чекати.

Бідолашний Васеліск став правою рукою короля. І ще двічі татом. Мері нашими спільними зусиллями прийшла до тями, і постала перед нашим батьком. Мама тоді була в люті навіть заморозила підлогу маєтку, але потім заспокоїлася і прийняла Мері.

Льдянка з братом переїхали до іншого будинку, і чекали вже на другу дитину.

А я виношу мозок своєму майбутньому чоловікові як можу.

Ну, а що я маю на це повне право.

Адже він від мене вже нікуди не втече.

От  і підійшла до кінця ця історія, сподіваюсь вона була хоча б трішки цікава Вам мої любі читачі.

До нових зустрічей!