1

***

За п'ять днів до того, що відбувається вище.

-Я нікуди не поїду.- Я навіть руки на грудях склала і ногою тупнула для переконливості.

  Мене хотіли відправити до столиці до крижаних магів. А я їх не любила, хоч до мами це не стосується. Та так вийшло що тато у мене вогневик, а мама крижана. А я і брат вогняні. Такий закон природи. Діти народжуються із силою батька. Так ось про брата це все він винний. Так та саме він, притягнув розумієте льодяну у якої манер мало не до небес і сказав любити й шанувати. Мама полюбила Льдянку як рідну дочку як і тато, і я почала почуватися зайвою. Мені зовсім не подобалося, що брат як і мама з татом тепер проводять більше часу з нею, ніж зі мною. І я злилася, незабаром злість переросла в ненависть і до всіх крижаних магів. І ось мені виповнюється вісімнадцять і я теж повинна вирушити в столицю Льдяних, щоб стати дружиною такої крижаної брили як Льдянку! Та ніколи в житті! Я краще помру старою дівою ніж вийду заміж або укладатиму контракт з льодовиком.

До речі, про контракт. Коли мама розповіла як все це відбувається то в мене і зовсім відпало бажання щось робити. Тим більше у столиці Сесіль. Але ця бумаженція потрібна таким магам, як я. Я маг вогню восьмого рівня та це означає що я мушу повести ніч з Магом льоду не слабше ніж я, щоб він остудив мій вогонь. Жах правда? І так має зробити кожен маг вище сьомого рівня.

- Агнес припини ти поїдеш в Сесіль і знайдеш собі гідного супутника.- І знову Льдянка лізе не у свої справи.

 Вона вміло розмовляла зі мною в присутності батьків і ті повністю з нею погоджувалися. І для мене її слова стали останньою краплею у чашу з лавою.

-Та щоб я була з такою крижинкою як ти? Та ніколи в цьому житті не бувати!

-Агнес припини.-Брат як завжди встав на бік своєї дружини, -І зараз же вибачься перед Льдянкою.

Я зітхнула і різко видихнула. Мене стало трясти як від ознобу це була перша ознака злості і сили, що підіймалася.

-Я не проситиму вибачення у тих хто мені огидний!

І знову я погана, я недотепа я надзвичайна ганьба сім'ї. І я пішла з кабінету, не забувши при цьому грюкнути дверима.

Я ненавиджу дружину свого брата, і цього ніхто не змінить.

Наступног дня, мої речі стали збирати. Ніхто зі слуг мене не слухав і це злило ще більше. Я вміла показувати свою злість у трьох видах. Замикалася в кімнаті, не виходячи на вечерю, грала на піаніно і трощила все магією. Сьогодні мені захотілося знущатися з усіх і я вирушила в музичний клас ще тішило що він знаходився прямо поруч із кімнатою мого братика та його дружини, а для кращого ефекту відчинила двері та вікна, щобчути було на весь будинок. Сіла за інструмент і швидко перебираючи клавішами стала грати найшвидшу і похмурішу мелодію з усіх що знала.

Через кілька хвилин у кімнату ввійшла Льдянка і поважно пройшовши в кімнату зупинилася дивлячись прямо на мене. Але ось я зупинятись не стала я навпаки заграла вогненну симфонію. З ще більшим ентузіазмом.

Щоб її здуло, тварюка. Ненавиджу.

Зупинилася я за чотири години безперервної гри, коли руки вже не хотіли мене слухатися і просто опустилися.

-Сессиль не таке жахливе місто як ти думаєш.- Про це непорозуміння досі тут.

Я різко закрила кришку піаніно.

-Вмій ти відчувати, ти б ставилася до мене з повагою. Але щось я в жодному твоєму слові в жодному жесті не побачила цього. "Леді повинні бути вихованим." ось і всі слова, що я від тебе чую за останні три роки, що ти тут живеш. Ти тільки критикуєш мене! Так що навіть мої батьки стали ставитися до мене як ... не так, як раніше. Я не крижаний маг я вогненний і мені властиво приймати дивні рішення, а через тебе я тепер повинна думати, а потім робити, я повинна відмовляти собі в тому, що мені потрібно і що мені подобається і це все теж через ТЕБЕ. Ти відібрала у мене все, а тепер робиш із себе добреньку. Пізно я тебе вже ненавиджу!

Я все ж таки дала волю силі та магія хвилею вирушила прямо на Льдянку. Вона поставила щит, але звук був гучний, а по стіну пішли тріщини й всі тут же прибігли в музичний клас.

Першим прибіг Кай, брат глянув на скривджені руки своєї дружини та на мене.

Я озернулась, все було розкидано в різні боки.

-Агнес ти…

-Що тут трапилося? -Голос батька змусив мене зітхнути й опустити погляд.

Я не могла зараз дивитись на батьків, як і на брата. Вони все одно кричать що так що так. І я просто розплакалася.

-Вибачте що я така, і вибачте що я живу на цьому світі й поводжусь як дитя!!!

Який раз за три роки я так тікаю? Десятий, двадцятий чи сотий. Вже не злічити. Але зараз я зрозуміла що хочу втекти не просто до себе в команду, а кудись далі, та навіть у цей чортів Сессіль. Увійшовши до кімнати я наказала приготувати мені сукню для поїздки та ванну. Я сьогодні ж поїду з цього будинку. Думаю, вони будуть цьому тільки раді.

За кілька хвилин зайшла мама, щось говорила, але я не слухала. Начепивши на себе маску байдужості я монотонно чекала доки мене одягнуть. І ось я зібралася і вирушила до карети. Ніхто не вийшов мене проводжати. А так навіть краще, хоча осад все ж таки залишився.

У кареті я їхала досить довго у супроводі лицарів нашого будинку, поки дійсно не побачила що Льдянка мала рацію. Замок Сесіля був прекрасний здалеку білі стіни здавались сніговими, а сині дахи ніби відбили колір неба і навіть зірвалися з ним. У цьому ж замку проходить бал де дівчата та хлопці мають обрати собі пару.