15

Вечір видався тихим і спокійним. Олексій сидів у своїй холостяцькій квартирі, розглядаючи знайомі стіни, меблі та речі, які вже стали частиною його самотнього життя. Квартира була просторою, але досить простою, зі стильними, але мінімалістичними меблями.

Він поглянув на диван у вітальні, де зазвичай розкидав свої речі після насиченого робочого дня. Завтра тут з'являться речі Сніжани, і він задумався, куди їх скласти, щоб вона почувалася як вдома. Його кухня, яка більше нагадувала місце для швидких перекусів, тепер перетвориться на спільний простір для приготування страв. Він усвідомлював, що тепер йому доведеться змінити свої звички і звикати до того, що він більше не один.

Олексій взяв у руки фото Сніжани, яке стояло на тумбочці біля ліжка, і задумався про її батька. Чи добре він відреагує на таке рішення? Він знав, що батько Сніжани наполягає на шлюбі і хоче, щоб Олексій перейшов до його компанії. Але чи готовий він на такі зміни?

— А як складеться наш побут? — запитав себе Олексій. — Чи зможемо ми жити разом, враховуючи всі наші відмінності?

Його думки перейшли до можливого весілля. Це велике зобов'язання, і він не був впевнений, чи вони готові до цього кроку. Але любов до Сніжани була сильнішою за всі сумніви.

Олексій задумався про свого найкращого друга Ігоря. Він не порадився з ним щодо такого важливого рішення, бо у Ігоря зараз теж проблеми. Ігор закохався в Анну, підлеглу Олексія, і, здається, йому важко з цим впоратися. Олексій відчував провину за те, що не підтримав друга у важкий момент.

— Може, варто зателефонувати Ігорю і поговорити? — подумав Олексій. Але він зрозумів, що зараз краще дати йому трохи часу. Завтра буде новий день, і він зможе допомогти другу вирішити його проблеми.

Раптом його роздуми перервав дзвінок телефону. На екрані висвітилося ім'я Ігоря. Олексій підняв слухавку, і одразу почув гучну музику та голос друга, який явно був під впливом алкоголю.

— Олексію, брате! — голосно вигукнув Ігор. — Ти не повіриш, де я зараз! В клубі, заливаю горе. Анна... вона така... така...

— Ігоре, заспокойся, — відповів Олексій, намагаючись зрозуміти, що відбувається. — В якому ти клубі?

— У "Нічному Експресі", — промимрив Ігор. — Вона не звертає на мене уваги. Я не знаю, що робити. Ти ж знаєш, як я її люблю.

Олексій відчув, як його серце стискається від співчуття до друга. Він знав, що зараз Ігорю потрібна підтримка.

— Ігоре, слухай мене, — сказав Олексій, намагаючись говорити спокійно і впевнено. — Залишся там. Я зараз приїду до тебе.

Він швидко одягнувся, взяв ключі від машини і вийшов з квартири. Дорога до клубу "Нічний Експрес" була швидкою, і він приїхав туди за кілька хвилин. Олексій увійшов у клуб і одразу побачив Ігоря, який сидів біля бару, похилившись на стійку.

— Ігоре, я тут, — сказав Олексій, підходячи до друга. — Давай вийдемо на вулицю, поговоримо.

Ігор підняв голову, побачив Олексія і, ледь тримаючись на ногах, пішов за ним. Вони вийшли на свіже повітря, і Ігор, нарешті, зміг трохи заспокоїтися.

— Дякую, що приїхав, брате, — сказав Ігор, виглядаючи трохи розгубленим. — Мені так важко. Анна... я не знаю, що робити.

— Ігоре, я розумію, — відповів Олексій, обіймаючи його за плечі. — Але ми розберемося з цим. Ти не один. Завтра ми зустрінемося і все обговоримо. А зараз, давай я відвезу тебе додому.

Олексій допоміг Ігорю сісти в машину і повіз його додому. Він знав, що підтримка друзів у важкі моменти — це найважливіше. І завтра, після того, як він допоможе Сніжані з переїздом, він знайде час і для Ігоря.