4(4)

Розмову чоловіків перервав телефонний дзвінок. На екрані висвітилось ім'я абонента "Сніжка". Олексій показав телефон Ігорю, той кивнув, встав, потис другу руку і тихо вийшов з кабінету.

• Слухаю! — Олексій відповів на дзвінок, трохи збентежений несподіваним дзвінком.

• Я надіюсь ти не забув про нашу зустріч сьогодні? — пролунало з іншого кінця лінії, і Олексій впізнав теплий, знайомий голос Сніжки.

• Звичайно що ні. Де тебе забрати? — з усмішкою запитав він, розмірковуючи, якими сюрпризами наповниться їхній вечір.

• Я на роботі, але скоро закінчу. Можеш підібрати мене біля офісу через півгодини? — запропонувала Сніжка.

• Домовилися. Чекай на мене. — Олексій закінчив розмову, відчуваючи, як усередині його розгортається хвилювання.

Закінчивши розмову, він поглянув на годинник і зібрав свої речі. Щось у голосі Сніжки підказувало, що сьогоднішній вечір буде особливим. Вони планували зустріч вже кілька днів, і тепер момент настав. Олексій швидко вийшов з кабінету, готовий до нового, невідомого пригоди, яке чекало на нього попереду.

Олексій стояв біля офісу Сніжани, чекаючи, коли вона закінчить роботу. Він поглянув на годинник, обмірковуючи всі ті речі, які мав їй сказати. Незабаром двері відчинилися, і Сніжана вийшла, посміхаючись йому назустріч.

• Привіт, кохана, — сказав Олексій, обіймаючи її.

• Привіт, Олексію, — відповіла вона, відчуваючи теплоту його обіймів. — Як твої справи?

• Все добре. Давай сядемо в машину, і я розкажу все по дорозі, — відповів він, ведучи її до авто.

Після кількох хвилин у дорозі вони приїхали до затишного ресторану. Олексій допоміг Сніжані вийти з машини, і вони пішли всередину, де замовили столик біля вікна з видом на місто.

• Я радий, що ми змогли знайти час для цієї зустрічі, — сказав Олексій, коли вони сіли за стіл.

• Я теж, — відповіла Сніжана, тримаючи його руку. — Але що таке важливе ти хотів мені сказати?

• Це стосується твоїх батьків, особливо твого батька, — почав Олексій, трохи хвилюючись. — Він знову говорив зі мною про наші стосунки. Він хоче, щоб я закрив свій бізнес і перейшов до його компанії. Каже, що це єдиний спосіб, аби ми могли одружитися.

Сніжана зітхнула і на мить відвела погляд. Вона знала, що цей момент настане, але не знала, як до нього підготуватись.

• Я знаю, батько дуже консервативний, — почала вона. — Але він просто хоче впевнитись, що ти зможеш забезпечити стабільність для нас обох. Ти знаєш, як важливо це для нього.

• Але ж ти знаєш, що мій бізнес — це все, чим я живу, — відповів Олексій, намагаючись стримати емоції. — Я вклали в нього душу і серце. Це не просто робота для мене, це мій спосіб самовираження.

Сніжана знову поглянула на нього, і її очі засяяли сльозами.

• Олексію, я розумію тебе, — сказала вона тихо. — Але чи може твоя любов до мене бути більшою за твою любов до бізнесу? Ми можемо знайти компроміс, якщо дійсно хочемо бути разом.

Олексій замислився на мить, розуміючи, що вони опинились на роздоріжжі. Він глибоко вдихнув і, тримаючи Сніжану за руку, відповів:

• Я люблю тебе, Сніжко. Якщо це те, що потрібно, я готовий зробити крок до твоєї родини. Але давай не поспішати. Давай знайдемо спосіб, як бути щасливими разом, не втрачаючи себе.

Вона посміхнулася крізь сльози і нахилилася ближче, обіймаючи його.

• Дякую, Олексію. Разом ми знайдемо рішення. Ми завжди знаходили.

Вони сиділи в ресторані, тримаючись за руки, і усвідомлювали, що попереду чекає багато викликів, але їхня любов була сильнішою за будь-які труднощі.

Після кількох хвилин тиші Олексій зібрався з духом і додав:

• Я хочу запропонувати тобі дещо важливе. Я знаю, що зараз у нас багато питань і невизначеності, але я хочу, щоб ми були разом у всьому. Переїжджай до мене. Це буде перший крок до нашого спільного життя.

Сніжана здивовано поглянула на нього, її серце забилося швидше.

• Ти дійсно це хочеш? — запитала вона, не вірячи своїм вухам.

• Так, я впевнений. Я хочу, щоб ми були разом не тільки емоційно, але й фізично. Ми зможемо краще підтримувати одне одного і долати всі виклики разом, — відповів Олексій, твердо дивлячись їй в очі.

Сніжана посміхнулася, відчуваючи, як хвиля щастя заповнює її серце.

• Я теж цього хочу, Олексію. Давай спробуємо. Я готова, — сказала вона, стискаючи його руку

Після романтичної вечері в ресторані, Олексій і Сніжана покинули затишне місце, відчуваючи щастя і збудження від майбутніх змін. Вони їхали через нічне місто до великого будинку, де Сніжана жила зі своїми батьками.

• Сніжко, я дуже радий, що ти погодилась переїхати до мене, — сказав Олексій, тримаючи її за руку, поки вони їхали.

• Я теж, Олексію. Це буде великий крок для нас обох, — відповіла Сніжана з теплою усмішкою.

Коли вони приїхали до будинку, Олексій допоміг їй вийти з машини. Вони обіймалися на кілька секунд, насолоджуючись моментом.

• Ну що ж, — почав Олексій, дивлячись їй в очі, — завтра ми розпочнемо новий етап нашого життя разом. Я думаю, що тобі потрібно почати збирати речі, щоб бути готовою до переїзду.

Сніжана кивнула, відчуваючи змішані емоції - збудження від нового початку і легку тривогу від змін.

• Так, це дійсно важливий момент, — сказала вона. — Але я готова.