4(2)

   Робочий день розпочався як завжди. Ранній підйом, смачний сніданок від Томи, збори Марійки в садочок, звичний маршрут до офісу, кава в улюбленій кав'ярні, ранкова п'ятихвилинка і от на годиннику дев'ята ранку. Анна сиділа за столом, переглядаючи в комп'ютері ескізи до нової рекламної інтергації. Потрібно було щось змінити, проект не дуже сподобася замовнику, не вистачало якоїсь родзинки, тому сьогодні головним завданням було якнайшвидше з цим розібратись і не відволікатись на дрібниці.

   В кабінет хтось постукав. Анна не відводячи очей від монітору дозволила увійти. 

   - Хкм! Не відволікаю?

   - О, Ігор це ви, вибачте, важливий проект! - Анна навіть зніяковіла. - Чим можу бути корисною?

   Вона давно помітила, що Ігор до неї має симпатію, та хіба для неї це було важливо? Так, без перебільшення, він був гарним чоловіком, і можливо за інших обставин, вона б дала цим стосункам шанс на розвиток, але ....

   - Нам потрібно поговорити. Я присяду? Хоча ні, краще постою. 

   Він сів, потім різко встав, підійшов до вікна, склав руки за спиною, подивився на Анну, у якої на обличчі читався відвертий подив, потім підійшов ближче до неї, присів на одне коліно, взяв її за руку, і тільки хотів щось було сказати, аж раптом говорити першою почала вона.

   - Я поняття не маю що відбувається! Надіюсь ви мені цевсе зараз пояснете, та щоб ви не замислили зараз мені сказати, будь ласка, подумайте про це ще раз! Нам обом варто залишатись в першу чергу професіоналами, і я не хочу зіпсувати з вами ділові стосунки!

   - Ось за це ти мені і подобаєшся! - він посміхнувся, взяв її руку і продовжив - Анно, ти мені подобаєшся, я думаю ти і сама це знаєш і розумієш. Але ти як не приступна скеля, і я вже не знаходжу собі місця, я не знаю як до тебе підійти і просто поговорити! Ти змушуєш мене ніяковіти! Твоє вміння відмовляти мені, навіть коли я тільки намагаюсь щось у тебе запитати, або тобі запропонувати, вражає! Я відчуваю себе малим хлопчиськом! Як ти це робиш!? - він видихнув, і поглянув на неї. 

   Боже, яка ж вона красива! Вона зводила його з розуму! Ще ніколи в його житті, жінка не була для нього настільки не доступною! ЇЇ ніжна шкіра рук, її аромат, волосся, очі! Ця жінка по справжньому зводила його з розуму!

   - Можливо, це все тому, що моє серце зайнято, і я просто не сприймаю серйозно ваші залицяння?

   - Я так і знав! Ти одружена? У тебе є чоловік? Звісно є! У вас є дитина! Але я не бачив обручки. І в той день за містом, ви були самі! О небеса, чому ж ви так до мене не справедливі!

   Завжди усміхнений, рішучий в роботі і врівноважений в спілкуванні Ігор зараз був абсолютно на себе не схожий. Він нарешті дав волю своїм емоціям, і напевно це було на краще. Рано чи пізно ця розмова мала статись. Анна встала і потягла Ігоря піднятись також, вона взяла його за руки, поглянула йому в очі, посміхнулась і просто обійняла! Її руки сплелись у нього навколо шиї, ну і тут їй довелось трошки навіть стати навшпиньки! 

   - В інший час, за інших обставин, сама б затягла тебе в ліжко! Але моє серце зайняте! - прошепотіла вона йому на вухо і відсторонилась - Тебе мені послали вищі сили, я безмежно вдячна, що звернув в той день на мене увагу. Без твоєї легкої подачі, я  б нізащо не отриала цієї роботи. 

   - У мене не має жодного шансу? - Ігор підняв одну брову, і навіть посміхнувся, завжди стримана і така делікатна, Анна дозволила на секунду порушити межі особистих кордонів і її слова його навіть трошки повеселили.

   - Абсолютно!