3(1)

Думки Олексія обірвалися, коли двері його кабінету без стуку різко відчинились. І те що він побачив вмить відкинуло його від роздумів про їх стосунки зі Сніжаною.

    - Я надіюсь, ви мені пояснете, що тут відбувається?

   - Звісно що пояснимо! - з посмішкою відповів Ігор, який весь цей час тримав Анну на руках! - І навіть більше, здається я вирішив твою проблему з пошуком підходящої кандидатури на вакансію.....ммммм.... нагадай но мені,кого ти там шукав?

  На обличчі Олексія та Анни в цей момент можна було прочитати мільйон запитань, вони обоє не розуміли що відбувалось,  але Ігорю здається це все було ні до чого! Складалось відчуття що вони потрапили в театр одного актора і саме зараз буде кульмінація цього спектакля! 

   Від самого холу і до дверей кабінету Анна намагалась виовити її "спасителя" опустити її на землю, та всі спроби були марними! Високий, спортивної статури Ігор ніс її на руках, ніби вона взагалі нічого не важила, і зараз стоячи в кабінеті, точніше сидячи на руках у Ігора в кабінеті, у неї цілковито відібрало дар мовлення, вона за секунду згадала весь сьогоднішній день і все одно не розуміла, де, а саме коли, щось пішло конкретно не так і не туди! І тепер найголовніше питання, яке у неї крутилося в голові, чим же закінчиться весь цей фарс!

   - Ви б не могли мене опустити нарешті, будь ласка?

   - О так, звичайно! Олексій,викличи швидку!

  Той взагалі не розуміючи що коїться, просто взяв слухавку, і дав вказівку секретарці викликати швидку.  Йому знадобилась ще якась хвилинка щоб прийти до тями, потім він знову зняв слухавку, натиснув кнопку виклику секретаря, і коли почув у відповідь: " Олексію Петровичу, швидку викликала, чай, каву для ваших гостей?" , дав вказівку принести йому каву, підвів очі на своїх " гостей", і додав - Напевно що для всіх сьогодні потрібно зробити дуже міцну каву.

   - Отже, давайте хоч знайомитись! Олексій Петрович, генеральним директор цієї компанії! Радий вітати!

   - Анна, приємно познайомитись, вибачте що за таких обставин, я можу все пояснити..,

   - Так звичайно, я впевнений що у вас є пояснення, та мене цікавить зараз інше питання, Ігор Володимирович сказав що ви на співбесіду? Тож, не будемо втрачати час і поговоримо, поки швидка не приїхала. Бо я так розумію що вона і мені може знадобитись. - На цих словах він усміхнувся. Йому нарешті вдалося роздивитися його гостю, яка сиділа перелякано на краю крісла. Жінка сиділа мокра, зі зломаним підбором,  волосся не охайне і взагалі не зрозуміло де вона була до того, як потрапила в кабінет? Та перш ніж робити будь які висновки, потрібно було все вияснити особисто. Не міг же його головний партнер  і по сумісництву найкращий друг, так просто принести сюди цю жінку!