2(4)

   Та це якесь знущання! Невже сама матінка природа проти того, щоб я отримала, нарешті отримала, цю нормальну роботу! Ну чому не можна було, щоб цей клятий дощ, почався після співбесіди! 

  Це був той рідкісний випадок, коли Анна могла одягнути підбори і свій улюблений чорний діловий костюм. Колись вона дуже полюбляла такі речі і такий стиль. Та це було до вагітності, і часи змінились. І не зважаючи на похмуру ранкову погоду, все ж таки вона вирішила сьогодні підкреслити свою впевненість, рішучість та готовність працювати і відповідати усім стандартам офісних працівників. Хоч і зрозуміло , що  найголовніше це її знання та вміння, але ж є такий прекрасний привід вигуляти свої улюблені туфлі!

   До бізнес центру, в якому знаходився офіс компанії і мала проходити співбесіда залишалось якихось п'ятсот метрів, Анна вийшла зі станції метро, коли дощ на вулиці остаточно залив вулиці, і на тротуарах та проїзжій частині вже утворились калюжі. "От халепа!" - вилаялася про себе Анна і зробила перший крок з під накриття станції. І це була не остання її лайка. Чомусь саме сьогодні з Анною мали трапитись усі можливі курйози, про які тільки можна було б подумати йдучи на таку важливу зустріч.  Дощ лив як із відра. Добігши до пішохідного переходу її обдало брудом від автівки, яка поспішала проскочити на зелене мигаюче світло світлофора. Завбачливо взята з собою парасолька, від різких поривів вітру викрутилась в протилежну сторону і дві шпиці з конструкції парасольки не витримали та зломалась, від елегантно зачесаного високого "хвостика" не залишилось ані сліду, від дощу з зачіски яка так старанно і ідеально була закладена  "на волю"  вирвалось декілька не слухняних прядок, і на завершення цієї прекрасної картини, добігаючи до  офісної будівлі, Анна підвернула ногу на слизькій плитці і зламала підбор! І чорт з ним, вона вже чітко розуміла, що в такому вигляді її навіть не варто йти на цю співбесіду у такому вигляді, бо виглядала вона чесно кажучи, як мокра, побита життям курка, та щей  підвернула ногу, і тепер не могла на неї нормально стати.

   Вона стояла на порозі своєї можливо колись майбутньої роботи. Анна давно слідкувала за вакансіями в цій компанії. Молода і динамічно розвиваючась, виходила навіть на міжнародні масштаби! Якось вона вже відправляла їм своє електронне резюме, та нажаль їй відмовили, посилаючись на її слабке знання іноземної мови і володіння комп'ютерних програм, та в неї був час і вона сумлінно вчилась і здобувала нові навики. За освітою вона була кухарем, та її завжди тягнуло в сферу торгівлі і маркетингу. Вона зрозуміла що там вона хоч і не мала освіти, та це було як її покликання. Вона вміла знайти підхід до будь якого клієнта і зробити так, щоб клієнт думав що це за його правилами зараз буде проходити будь яка подія чи то угода, та лише вона знала, як вірно потрібно повпливати і маніпулювати, щоб клієнт залишився максимально задоволений, і компанія яку вона представляла отримала максимальну вигоду. У неї був досвід роботи, хоч і в її невеличкому рідному місті, та це не означало що там було легше, адже всі один одного прекрасно знали, і знали хто на що здатний, щоб отримати певну вигоду.

   І тепер, стоючи на порозі своєї мрії, мокра, повністю розбита з пульсуючим болем у нозі, Анна здалась. Вона плакала. Здається що навіть дощ перестав іти, бо порівняно з її рікою сліз, він був просто струмочком. Їй було байдуже на тих, хто виходив і заходив, на компанію чоловіків та жінок які стояли позаду неї і голосно щось обговорювали, вона плакала як мале дитя, закривши лице руками. Аж раптом вона відчула, як на її плечі лягає щось тепле, прибравши руки з обличчя вона побачила, як невідомий чоловік з компанії, що стояла позаду, підійшов до неї, зняв свого жакета, і накинув на Анну. Сильні руки взяли її за плечі, і чоловік злегка струснув її.    

  - З вами все в порядку?   

- А хіба це схоже на те, що я в порядку? - і сльози знову покотились по її щоках.  

 - То чому ви плачете? Може я можу вам допомогти? - Ігор дивився на Анну і не розумів,  як можна бути такою гарною і привабливою жінкою, навіть коли плачеш на весь бізнес центр! Він подивився їй в очі, і першим його бажанням, це було обійняти і захистити від усього світу. Та йому довелось стримати своє бажання і тепер він тільки міг дізнатись, щож такого могло статись, що ця прекрасна особа так гірко заливається слізьми!  

 - Сьогодні у мене важлива зустріч, точніше співбесіда у цій фірмі. Та здається я все втратила, мій вигляд і нога....    

- Вигляд то зрозуміло, можна пояснити, паркінг знаходиться за квартал звідси і на вулиці дощ,а з ногою що?  - він подивився вниз, і побачив зломану підбору. - це хіба проблема? - здивовано запитав він.

 - Здається так, - Анна скривилаась від болю і тихенько простогнала, зціпивши  зуби, спробувала знову стати на ногу. 

 - Так ситуація не дуже приємна, але співбесіду не можна пропускати, я впевнений ви ідеальний кандидат на цю посаду! - на цих словах він підхопив Анну на руки, - тож для початку ходімо, я познайомлю вас з  вашим новим директором і ми всі разом поспілкуємось і обговоримо умови вашої роботи, та разом дочекаємося швидку...