6

Та це якесь знущання! Невже сама матінка природа проти того, щоб я отримала, нарешті отримала, цю нормальну роботу! Ну чому не можна було, щоб цей клятий дощ почався після співбесіди!

Це був той рідкісний випадок, коли Анна могла одягнути підбори і свій улюблений чорний діловий костюм. Колись вона дуже полюбляла такі речі і такий стиль. Та це було до вагітності, і часи змінились. І не зважаючи на похмуру ранкову погоду, все ж таки вона вирішила сьогодні підкреслити свою впевненість, рішучість та готовність працювати і відповідати усім стандартам офісних працівників. Хоч і зрозуміло, що найголовніше це її знання та вміння, але ж є такий прекрасний привід вигуляти свої улюблені туфлі!

До бізнес-центру, в якому знаходився офіс компанії і мала проходити співбесіда, залишалось якихось п'ятсот метрів. Анна вийшла зі станції метро, коли дощ на вулиці остаточно залив вулиці, і на тротуарах та проїжджій частині вже утворились калюжі. "От халепа!" - вилаялася про себе Анна і зробила перший крок з під накриття станції. І це була не остання її лайка. Чомусь саме сьогодні з Анною мали трапитись усі можливі курйози, про які тільки можна було б подумати, йдучи на таку важливу зустріч. Дощ лив як із відра. Добігши до пішохідного переходу, її обдало брудом від автівки, яка поспішала проскочити на зелене мигаюче світло світлофора. Завбачливо взята з собою парасолька від різких поривів вітру викрутилась в протилежну сторону, і дві спиці з конструкції парасольки не витримали та зламались. Від елегантно зачесаного високого "хвостика" не залишилось ані сліду. Від дощу з зачіски, яка так старанно і ідеально була закладена, "на волю" вирвалось декілька неслухняних прядок. І на завершення цієї прекрасної картини, добігаючи до офісної будівлі, Анна підвернула ногу на слизькій плитці і зламала підбор! І чорт з ним, вона вже чітко розуміла, що у такому вигляді її навіть не варто йти на цю співбесіду, бо виглядала вона чесно кажучи, як мокра, побита життям курка. Та ще й підвернула ногу і тепер не могла на неї нормально стати.

Вона стояла на порозі своєї можливо колись майбутньої роботи. Анна давно слідкувала за вакансіями в цій компанії. Молода і динамічно розвиваючась, виходила навіть на міжнародні масштаби! Якось вона вже відправляла їм своє електронне резюме, та на жаль їй відмовили, посилаючись на її слабке знання іноземної мови і володіння комп'ютерних програм. Та в неї був час і вона сумлінно вчилась і здобувала нові навички. За освітою вона була кухарем, та її завжди тягнуло в сферу торгівлі і маркетингу. Вона зрозуміла, що там вона хоч і не мала освіти, та це було як її покликання. Вона вміла знайти підхід до будь-якого клієнта і зробити так, щоб клієнт думав, що це за його правилами зараз буде проходити будь-яка подія чи угода. Та лише вона знала, як вірно потрібно впливати і маніпулювати, щоб клієнт залишився максимально задоволений, і компанія, яку вона представляла, отримала максимальну вигоду. У неї був досвід роботи, хоч і в її невеличкому рідному місті, та це не означало що там було легше, адже всі один одного прекрасно знали і знали, хто на що здатний, щоб отримати певну вигоду.

І тепер, стоячи на порозі своєї мрії, мокра, повністю розбита з пульсуючим болем у нозі, Анна здалась. Вона плакала. Здається, що навіть дощ перестав йти, бо порівняно з її рікою сліз, він був просто струмочком. Їй було байдуже на тих, хто виходив і заходив, на компанію чоловіків та жінок, які стояли позаду неї і голосно щось обговорювали. Вона плакала як мале дитя, закривши лице руками. Аж раптом вона відчула, як на її плечі лягає щось тепле. Прибравши руки з обличчя, вона побачила, як невідомий чоловік з компанії, що стояла позаду, підійшов до неї, зняв свого жакета і накинув на Анну. Сильні руки взяли її за плечі, і чоловік злегка струснув її.

Перед нею стояв високий шатен з пухкими губами і карими очима. Його теплий та турботливий погляд намагався заспокоїти Анну.

— З вами все в порядку?

— А хіба це схоже на те, що я в порядку? — і сльози знову покотились по її щоках.

— То чому ви плачете? Може, я можу вам допомогти? — Ігор дивився на Анну і не розумів, як можна бути такою гарною і привабливою жінкою, навіть коли плачеш на весь бізнес-центр! Він подивився їй в очі, і першим його бажанням було обійняти і захистити від усього світу. Та йому довелось стримати своє бажання, і тепер він тільки міг дізнатись, що ж такого могло статись, що ця прекрасна особа так гірко заливається слізьми!

— Сьогодні у мене важлива зустріч, точніше співбесіда у цій фірмі. Та здається, я все втратила — мій вигляд і нога....

— Вигляд то зрозуміло, можна пояснити, паркінг знаходиться за квартал звідси і на вулиці дощ, а з ногою що? — він подивився вниз і побачив зломану підбору. — Це хіба проблема? — здивовано запитав він.

— Здається так, — Анна скривилася від болю і тихенько простогнала, зціпивши зуби, спробувала знову стати на ногу.

— Так, ситуація не дуже приємна, але співбесіду не можна пропускати, я впевнений, ви ідеальний кандидат на цю посаду! — на цих словах він підхопив Анну на руки. — Тож для початку ходімо, я познайомлю вас з вашим новим директором, і ми всі разом поспілкуємось і обговоримо умови вашої роботи, та разом дочекаємося швидку...