2(2)

Тома обережно відчинила двері до кімнати і наче підкрадаючись підійшла до дивану, де спала Анна.

 - Анютка, доню вставай. Вже дев'ята година,ти спізнишся на співбесіду!  

   - Уммммм, - протягнула Анна з під ковдри, і різко сіла на ліжку, - Яка вже година? - сон різко закінчився, вона потерла очі, провела рукою під подушкою в пошуках мобільного. - Вже так пізно, чому ви мене не розбудили? Марія де? Ми спізнюємося в садочок!  

 - Заспокойся дитя, Марійка вже в садочку. Вона прокинулась раніше, прийшла до мене на кухню, я якраз готувала сніданок, ми поснідали, одягнулись і я її відвела до садочку. Тепер одягайся і ходи теж поснідаєш, поки ще синники теплі.

   Тамара Андріївна вже дуже давно мешкала одна в двокімнатній квартирі. Вона була пенсіонеркою, але продовжувала працювати двірничкою на сусідньому базарчику, тому мала звичку прокидатись дуже рано. Чоловік давно помер, діти повиростали і роз'їхались по іншим країнам, а жінка давно шукала собі квартирантів, точніше компаньйонів, та нажаль це виявилось складніше ніж вона собі уявляла.  Більшість кандидатів, яких вона розглядала, нажаль вона не змогла прийняти. Чи то молоді студенти, з якими їй було дуже важко, бо вони пізно повертались, чи то дорослі чоловіки, яких доводилося, як малих дітей привчати до порядку, чи то жінки, які хотіли налагодити своє особисте життя і швидко з'їзджали, а якогось разу у неї навіть поцупили набір ложок для чаю, які їй колись подарувала мама. Жінка вже втратила надію знайти собі гарних квартирантів, але того сонячного ранку, зателефонував Вадим і сказав що везе мені гостей, які мені точно сподобаються! Грошей за житло Тома ніколи не просила, лише за комунальні послуги, на все інше їй вистачало, тай діти допомагали. Їй більше потрібна була компанія. Томі хоч і було вже за шістдесят, але вона була активною жінкою на свій вік. Хоч іноді здоров'я і підводило. От як сьогодні зранку вона розбудила Аню о четвертій, і попросила її вийти підмести торгові ряди на базарі, замість неї. Ані було не складно це зробити, та поверненувшись вона вирішила ще поспати годинку перед тим, як збирати Марію в садочок. Жінки дуже добре ладнали, Аня стала ніби за доньку для Томи, і вона дуже допомогала їй з Марійкою. Іноді відводила і забирала дівчинку з садочку, готувала смачнюшні сніданки, а іноді і добрим словом підтримувала.  Це те що взагалі не мало ціни!  

- Ще раз доброго ранку!

- Доброго, сідай, я налью тобі кави! - Тома взялась подавати сніданок. - Петрович нічого не казав що ти сьогодні була замість мене? 

- Нічого нового. Передавав вам привіт, і казав що вже забув як ви виглядаєте, і що скоро я буду отримувати замість вас заробітну плату. - Аня посміхнулась, бо в цей момент, Тома хмуро здвела брови. Петрович, не молодий чоловік, який давно підбивав клинки до Томи, частенько буркав до Анни, що якби не вона, то в тій кімнаті яку вона орендує вже пів року,міг би жити він. Анну веселила ця історія, але Томі було не до сміху. Вона давно знала Петровича і давно йому відмовляла.  

- Ну нічого йому не буде, якщо раз віддасть і тобі мої заробітки. - Буркнула Тома, - Ти давай снідай і збирайся, сьогодні важливий день! Маєш мати бездоганний вигляд!

   І справді так! За останні пів року, Анна пройшла дуже багато співбесід. Деякі вакансії її не влаштовували. Деякі компанії, нажаль самі їй відмовляли. Чи то через те що вона не місцева,чи то через маленьку дитину, а іноді і через нестачу знань. Та сьогодні вона йде в рекламну агенцію, можливо і не зовсім на ту посаду, на яку б вона хотіла, але ж кар'єрний ріст ніхто не відміняв. Тому зараз швидко сніданок, душ, збори і час вирушати! Ввечері ще потрібно йти до ресторану. Як виявилось, не так вже вона і сильно любила мити той посуд....